Увага! 3-Є! дитяча психологія, законспектувати лекцію

Тема: Темперамент дитини і її нервова система.

1. Вплив темпераменту на індивідуальність дошкільника.

2. Роль темпераменту в праці та навчанні.

3. Темперамент  і проблеми виховання.

1. У розвитку дитини і становленні її особистості величезне значення мають індивідуально – типологічні риси, до яких відноситься темперамент. Темперамент – це динамічна характеристика психічної діяльності особистості.

Як впливають властивості темпераменту на розвиток дітей?

1) Від темпераменту залежить як швидкість виникнення психічних процесів у дитини, так і їх стійкість , стабільність (швидкість запам‘ятовування, швидкість сприйняття нової інформації, гнучкість розуму, тривалість концентрації уваги на одному виду діяльності).  Це і кількість руху за одиницю часу, кількість слів, які читаються чи промовляються за хвилину, вміння швидко переключатися.

2) Наступною зоною впливу темпераменту на індивідуальність є інтенсивність (сила) психічних процесів. Є діти, які переживають схвалення ч покарання легко, непомітно, а є такі, які реагують глибоко, навіть хворобливо.

Темперамент – це ті індивідуально – своєрідні властивості дитини, які визначають всю динаміку її психічного життя.

Властивості нервової системи, що лежать в основі темпераменту:

Сила процесів збудження і гальмування	Залежить від працездатності нервових клітин і проявляється в функціональній витривалості, здатності витримувати або досить тривале, або, хоч і короткочасне, але сильне збудження. Дитина із сильною нервовою системою від природи наділена здатністю довго не відволікаючись і не стомлюючись, сприймати нову інформацію. Малюки із слабкою нервовою системою потребують чіткого режиму і певного ритму роботи, щоб не настала перевтома. Сила нервових процесів визначає протікання процесів уваги. Дітей із слабкою нервовою системою ці самі подразники виявляються корисними, сприяють ще більшій концентрації уваги.
Врівноваженість процесів збудження і гальмування	Ознакою врівноваженості є збудження і гальмування однакової сили. Рівномірність виконання роботи без уривків – свідчення того, що у дитини досить врівноважена нервова система. Неврівноваженість проявляється у відсутності чіткого режиму роботи, чергуванні підвищеної активності з періодами апатії.
Рухливість процесів збудження і гальмування Інертність нервових процесів	Це здатність нервових процесів збудження і гальмування швидко змінювати один одного. З першою умовою нервові процеси можуть легко слідувати один за одним, або «застрягати» на якомусь переживанні, дії, спогаді. Дитина з рухливою нервовою системою не відчуває труднощів під час переключення з одного виду діяльності на інший, досить легко вступає в контакт з незнайомими людьми. Протилежність рухливості. Людину вважають інертною, якщо від неї вимагається багато зусиль для переходу від гальмування до збудження або навпаки. Наприклад, після сну такий малюк довго залишається загальмованим, малорухливим.

2. Діти сангвінічного типу темпераменту легко засвоюють новий матеріал, майже «хапають на льоту». Але внаслідок того, що вони дуже рухливі і їхня увага відволікається від основної справи, до них слід застосовувати заходи, які б виховували посидючість, зосередженість. У них постійно потрібно підтримувати інтерес до розпочатої справи, інакше вони почнуть нудьгувати, стануть в‘ялими, або, навпаки, шукатимуть сторонні збудники та розважатимуться.

Працюючи з холериками, слід враховувати, що вони легко концентрують свою увагу на тому чи іншому об‘єкті, але не можуть її швидко переключити, поза як процеси гальмування у них уповільнені. Вихователям слід так організовувати діяльність дітей, щоб полегшити успішне переключення уваги та виховувати уміння її переключати.

Холерики також схильні до порушення дисципліни на заняттях, тому що частіше бувають підвищено збудженими, схильними до афективних реакцій. Їх треба захопити цікавими справами і давати якісь доручення. Для холериків не можна використовувати грубих, категоричних заборон, а спрямовувати на іншу діяльність поступово.

У дітей флегматичного та меланхолічного темпераментів тимчасові зв‘язки утворюються повільніше внаслідок недостатньої рухливості кіркових центрів. Тому їм потрібно давати більше часу на засвоєння та опанування нового матеріалу.

Інертність нервових процесів, недостатня рухливість флегматиків призводить до того, що вони повільно переключають увагу. Працюючи з ними, слід добирати завдання, які сприяють виробленню більшої швидкості реагування та моторної рухливості.

Діти меланхолічного темпераменту потребують особливої уваги внаслідок своєї вразливості, швидкої втомлюваності організму. Їм необхідне спокійне, сприятливе оточення та продуманий режим впливу, який передбачає поступовий перехід від звичайних умов життя до іншої діяльності та обставин. Слабкість нервових процесів цих дітей вимагає чутливого та обережного ставлення, продуманих методів педагогічного впливу.

Виховуючи дитину, не можна ставити завдання переробити темперамент, але за будь – якого темпераменту можна виховувати всі необхідні позитивні якості особистості та її поведінки.

3. Усі типи темпераменту мають свої позитивні та негативні сторони. Так, позитивні якості холерика – активність, пристрасність, енергійність; сангвініка – рухливість, емоційність, чуйність; флегматика – витримка, спокій; меланхоліка – глибина та стійкість почуттів, емоційна чутливість. Разом з тим холерики можуть бути нестриманими, різкими, афектними; сангвініки – недостатньо зосередженими, легковажними та поверховими; флегматики – млявими, байдужими; меланхоліки – сором‘язливими, замкнутими. А тому завдання педагогів полягає в тому, щоб виявити особливості прояву темпераменту дитини та, спираючись на його позитивні сторони, намагатися перебороти його негативні прояви.