Увага! 2-Є! Психологія! Законспектувати у конспект нову лекцію! В коментарях написати своє прізвище

Тема: Група і колектив.

Вид лекції: бесіда.

Мета: дати студентам поняття групи та колективу; довести, що кожний колектив є групою, але не кожна група є колективом; познайомити с видами груп, розкрити сутність поняття референтної групи; дати знання про рівні розвитку колективу .

Література

1.     Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія.-К.: МАУП, 2000.- с. 59-66.

2.     Обозов Н.Н., Щекин Г.В. Психология работы с людьми.-К.: МАУП, 1999.-с.52-54.

3.     Общая психология\\ Под ред. Богословского В.В. – М.: Просвещение, 1981.-с.94-108.

Хід заняття

I.        Організація початку заняття (психологічна готовність студентів до заняття).

II.      Викладення нового матеріалу.

План теми

1.     Поняття про групу. Види груп.

2.     Поняття про колектив. Рівні розвитку колективу.

III.                 Домашнє завдання:

Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія.-К.: МАУП, 2000.- с. 59-66

Общая психология\\ Под ред. Богословського В.В. – М.: Просвещение, 1981.-с. 120-123.

IV.     Заключна частина.

1. Людина протягом життя безпосередньо спілкується з іншими людьми. Це спілкування відбувається в групах та колективах. Ці спільності не є однорідними, тому їх слід розрізняти.

Так, групою можна назвати будь-яку об'єднання людей незалежно від того, якого характеру зв'язки виявляються між її членами. Групи можна поділити на великі та малі, реальні та умовні, офіційні та неофіційні, референтні.

За кількісним складом групи бувають великі і малі. За принципом та способом утворення розрізняють: реальні та умовні.

Реальні групи – це об'єднання на ґрунті реальних стосунків – ділових чи особистісних. Так, реальною групою є студентська, сім'я, коло знайомих тощо.

Умовна група об'єднує людей за якоюсь умовною ознакою – віком, статтю, національністю та ін.. Члени умовної групи не підтримують між собою реальних контактів і навіть можуть не знати один одного. Спільність людей, складена номінально, називається умовною групою. Наприклад, спортивні журналісти вирішують утворити команду кращих футболістів світу. Вони вибирають зірок першої величини і поєднують їх в списку. Гравці ніколи не зберуться разом, і команда ніколи не буде виступати на змаганнях. Але її складено і вона умовно існує. За таким самим принципом виокремлюються вікові категорії дітей-дошкільників, молодших школярів, підлітків та юнаків.

Офіційна (формальна група) утворюється як структурна одиниця на підставі штатного регламенту, інструкцій та інших документів. Формальними є студентська група, сім'я, військовий підрозділ, виробнича бригада. Між членами групи встановлюються ділові контакти, передбачені документом. Ділові стосунки доповнюються особистими, непередбаченими інструкцією.

Неофіційна група - це спільність людей, що виникла нерегульованим шляхом, стихійно, на підставі спільності інтересів її членів, симпатій, єдності поглядів і переконань. Так, неофіційними є групи осіб, що приятелюють між собою, шанувальники туризму, рибальства, мисливства тощо.

За значущістю для особистості виокремлюють референтну групу.

Референтна (еталонна) група – це реально існуюча чи уявна група, норми та погляди якої є взірцем для особистості. Людина може входити до групи, норми, цінності якої вона визнає, підтримує і вважає найкращими. Тоді особистість не тільки дотримується цих норм, але й відстоює їх, захищає, а якщо і треба, і пропагує. Але може бути й так, що особистість є членом певної групи, але вважає ідеалом цінності, погляди, норми іншої групи. Інакше кажучи, для особистості еталоном є інший взірець. Наприклад, підліток прагне бути членом групи старших школярів або дорослих. Якщо це йому не вдається, то він наслідує нормам поведінки, притаманним старшим.

2. Колектив як найбільш розвинута спільність людей не виникає відразу. Він формується під впливом зовнішніх і внутрішніх сил. Колектив виростає з групи. Отже, на ранніх етапах він має ознаки даної спільності і лише в ході розвитку набуває властивостей колективу.

А.С. Макаренко, вивчаючи стадії розвитку колективу, дійшов до висновку про те, що на першій стадії група людей поєднується вимогами керівника. На другій стадії вимоги до особистості висуває група. На третій стадії особистість висуває вимоги до самої себе, виходячи з ціннісних орієнтацій, установок, цілей колективу.

Психологи досліджують процес формування колективу, розширюючи кількість критеріїв.

Встановлено, що нижчим рівнем об'єднання є конгломерат (дифузна група), що не є організованим в силу обставин, випадкове об'єднання людей. Наприклад, ті, хто відпочиває на березі моря, покупці в магазині, люди на автобусній зупинці та інші випадки. Характерною особливістю даної спільності є те, що поєднує людей місце і час. Прикладом дифузної групи може бути студентська група чи перший шкільний клас.

На цій стадії немає ні загальної мети, ні керівництва, ні змістовного спілкування, ні стійких взаємостосунків. Ця спільність вільно виникає і розпадається безболісно для кожного індивіда. Розвиток спільності від конгломерату відбувається в напрямку кооперації.

Кооперація – це об'єднання, в якому налагоджені змістовні контакти, встановлено взаємозалежність. Головними ознаками кооперації є наступні: зосередженість людей одночасно в одному місці, наявність чіткої організації, спрямованість зусиль на розв'язання задачі, яка стоїть перед об'єднанням. Кооперація передбачає вільне ділове спілкування її членів. Прикладом кооперації може бути шкільний клас або студентська група, яка вже проіснувала 1-2 місяці. Учні познайомилися один з одним, налагодили ділові та особистісні стосунки, призначили керівні органи, намітили деякі групові справи. Розвиток кооперації призводить до становлення колективу.

Об'єднання людей у реальні групи може ґрунтуватися на спільності їхньої діяльності, зумовленою єдністю потреб, інтересів, прагненням досягти якихось значущих результатів. Вищою формою організації групи є колектив.

Колектив – це група людей, які об'єднані спільною діяльністю, мають єдині цілі, підпорядковані цілям суспільства.

Істотною ознакою колективу є суспільна значущість цілей та завдань, на реалізацію яких спрямовані зусилля його членів. Виконання спільної соціально цінної та особистісно значущої діяльності сприяє встановленню та розвитку колективістських взаємин, формуванню колективізму як особливої якості особистості.

Оскільки колектив – це група людей, якому притаманні ознаки групи. Однак колектив має властивості, яких немає в групі. Тому можна вважати, що будь-який колектив – це група, але не всяка група – колектив. При цьому важливою ознакою колективу є суспільна значимість цілей і задач (його немає в групі).

Говорячи про колектив, не можна не розглядати сутність поняття «конформізм».

Конформізм – це підкорення думки особистості груповій думці з метою уникнення конфлікту. Вивчати конформізм почали американські дослідники, зокрема психолог Еш.

Конформізм може бути зовнішнім і внутрішнім.

Зовнішній конформізм полягає в зовнішній згоді з думкою більшості, але при внутрішньому розходженні з ними.

Внутрішній конформізм – це реальна згода особистості з поглядами більшості.

Протилежним конформізму є поняття «нонконформізму» - відстоювання особистістю своєї думки всупереч тиску колективу.