Увага! 2-Є! Основи природознавства, законспектувати лекцію!

Тема: Птахи

План до теми:

1.     Ряд Горобцеподібні:

А) Родина Ткачикові;

Б) Родина Шпакові;

В) Родина Жайворонкові;

Г) Родина Дроздові.

2. Ряд Лелекоподібні.

З. Ряд Журавлеподібні.

1. А) Родина Ткачикові. В Україні ця родина представлена горобцями – хатнім і польовим. Хатній горобець – це найвідоміша всім пташка, яку діти можуть цілий рік спостерігати на ділянці дитячого садка. Розглядаючи забарвлення горобчиків, треба звернути увагу на те, що вони коричнево-буруваті, неначе одягнені в светри. Самець відрізняється від самки більшою чорною плямою на горлі, а також темно-сірим, а не темно-бурим верхом голови.(Гнізда го­робець робить у найрізноманітніших місцях - у щілинах гнізд різних крупних птахів (лелек), у дуплах дерев, займає шпаківні, нори ластівок - береговушок.

У лютому і березні серед горобців починається передшлюбне пожвавлення. Зверніть увагу, як кричать горобчики, як вони інко­ли б'ються. В другій половині березня відбувається розбивання на пари, а у квітні вони будують гнізда і відкладають яйця. Цікаво спостерігати з дітьми, що носять горобчики в гніздо. У кладці пта­ха найчастіше є 5—7 яєць. Висиджують вони їх 11—13 днів. Самка і самець вигодовують пташенят виключно комахами. За період годівлі одного виводка вони знищують до З0 тис. комах. Вилітають пташенята з гнізда через 10 днів після вилуплення з яйця.

Горобці за літо виводять потомство тричі. Восени вони збираються у зграйки. В цей час цікаво спостерігати з дітьми, в яких міс­цях живляться горобчики. Часто їх можна побачити на спориші, насінням якого вони люблять ласувати. Пізньої осені пташки зно­ву починають цвірінькати, носити у гнізда будівельний матері­ал. Підновлені старі гнізда захищають горобців від нічних хо­лодів.

Живляться горобці в основному рослинними кормами і лише навесні і влітку комахами, якими вигодовують і пташенят. Інколи горобці можуть завдавати деякої шкоди, видзьобуючи соняшник, коноплю та інші культури.

Горобець польовий трохи менший за хатнього. Його можна від­різнити від хатнього за коричневим тім'ячком, чорними плямами на сірувато-білих «щоках» і двома світлими смужками на крилах. Чорна пляма на горлі у нього невелика. Самки і самці забарвлені майже однаково.

Хоч горобець польовий також повсюдно супроводить людину,але тримається не тільки поблизу людських осель, а й на полях, луках, у садах тощо. Гніздиться в дуплах, шпаківнях, у норах гли­нястих круч тощо. Там, де менше посівів зернових культур і де менше горобців, вони майже не завдають шкоди і приносять ко­ристь як комахоїдні птахи.

Б) Родина Шпакові. Ця родина представлена в Україні шпаком звичайним і шпаком рожевим, який зрідка зустрічається у Криму та у деяких степових районах.

 Шпак звичайний поширений в усіх населених пунктах України і доступний для спостережень з дітьми. Увагу дітей слід привер­нути до гарного оперення – чорного з металевим блиском, зеле­нуватого, фіолетового відтінків. Прикрашають оперення птаха маленькі сірі цяточки. (Шпаки охоче поселяються в населених пунктах у шпаківнях, садах, парках, щілинах будівель. У лісах гнізда мостять у дуплах дерев, залишених дятлами, в степу – в норах, по урвищах берегів.

Під час спостережень слід розповісти дітям, що живиться переважно комахами: клопами-черепашками, коваликами, хруща­ми, гусінню озимої совки, пильщиками тощо. Під час оранки шпа­ки визбирують з грунту личинок шкідливих комах. Вигодовуючи пташенят, пара шпаків близько 300 разів на день прилітає до них, приносячи їм їжу, тобто винищуючи велику кількість дорослих жуків та їхніх личинок. Влітку і восени птахи можуть завдавати деякої шкоди садам і виноградникам під час достигання ягід. Про­те шкоду не можна порівняти із користю. Шпак визбирує навіть колорадського жука, якого інші птахи не чіпають.

Шпак – гарний співак. Співає він зранку до вечора з перер­вою лише вдень. Пісня його дуже різноманітна. Він має талант відтворювати навколишні звуки. Якщо шпака підгодовувати, він може брати їжу навіть із  рук.  Прилетівши  навесні  наступного року, він швидко поновлює попередні стосунки.

В) Родина Жайворонкові в Україні представлена рядом видів: польовим і чубатим, степовим, лісовим жайворонками. Жайворонки всіх видів – мешканці відкритих просторів: полів, степів, лісових галявин, тому спостереження їх у містах неможливе, за виключен­ням чубатого жайворонка.

Розглядаючи з дітьми зображення польового жайворонка слід наголосити, що він трохи більший за хатнього горобця. Забарвлення оперення бурувато-сіре, непоказне. Воно допомагає птахо­ві бути зовсім непомітним на землі серед строкатої рослинності. Впізнають цю милу пташку за чудовою дзвінкою піснею, що без кінця ллється з блакитного весняного неба. Повертаючись із зи­мівлі в першій половині березня, жайворонок, ніби на крилах, приносить весну, створюючи у людей чудовий весняний настрій.

Пісня жайворонка дзвенить цілісінький день, від світанку до вечірніх сутінок. Співає самець, який зовні мало чим відрізняєть­ся від самки. Живиться жайворонок переважно різними комахами, перш за все шкідливими. Гніздо мостить на землі у ямці. Під час вигодовування птахи знищують багато комах. Рано навесні і во­сени поїдають насіння бур'янів. П'ють росу з трави. Відлітають на південь пізньої осені,

Жайворонок чубатий, або посмітюха, подібний до жайворонка польового, але має на голові чубчик. Він досить часто зустрічає­ться біля доріг, у населених пунктах, тому і зручний для спосте­режень, особливо в зимовий час, коли птахів стає значно менше. Наче поспішаючи ходить пташка доріжками, часто шукає їжу у смітті, за що дістав назву посмітюху. Слід пояснити дітям, як важко прогодуватися пташині взимку. Розповісти, що живиться він насінням бур'янів і комахами, чим і приносить велику ко­ристь.

Пісеньки чубатого жайворонка короткі, тихі і ніжні, вони при­крашають зимову природу. Пташка гарна і корисна.

Усі види жайворонків – окраса природи. Знищуючи насіння бур'янів і значну кількість шкідливих комах, вони приносять ве­лику користь людям.

Г) Родина Дроздові. До цієї родини належать такі пташки, як дрізд співочий, чорний, соловей тощо.

Дрізд співочий має гарне строкате забарвлення, в якому особ­ливо виділяється грудка – біла з темними плямами. Повертається із зимівлі в кінці березня і оселяється в лісах, парках, садах, там, де є чагарник. Птах доступний для спостереження дошкільників. Відмітивши красу забарвлення, треба розповісти дітям, що гніздо дрізд співочий мостить на зламаному стовбурі, в розгалуженні гілок на пеньках і в кущах десь у рідколіссі. Всередині гніздо ви­мазане сумішшю глини з порохнявою дерева, склеєних слиною. Всередині воно гладеньке, мов фаянсова чашечка. Яйця яскраво-голубі з чорними цяточками. Маленьким пташенятам батьки при­носять їжу понад 150-200 разів на день.

Живляться дрозди переважно комахами, яких збирають на землі або видзьобують у траві. Влітку дорослі птахи живляться дощовими черв'яками, багатоніжками, личинками пильщиків, мух, слимаками та ягодами.

Дрізд співочий дуже гарно співає, особливо на ранковій і ве­чірній зорі. Зимують дрозди у Західній, Південній Європі, в Північній Африці.

Дрізд чорний, що зараз досить розповсюдився в Україні, має чепурне чорне оперення з яскраво-жовтим дзьобом. У самки і мо­лодих птахів оперення рудувато-коричневе. Гніздо цей птах влаш­товує у розвилці гілок дерев або кущів. Восени дрозди охоче жив­ляться різними лісовими ягодами. Пісня чорного дрозда більш по­вільна і сумна. Як гарні співці дрозди дають велику естетичну насолоду. Крім того, вони знищують багато шкідливих комах.

Солов'їв в Україні зустрічається два види: східний і західний. Назву вони дістали відповідно до меж поширення. Східний, або курський соловей, поширений по всій Україні. Західний, або пів­денний,— у Західній Україні, Криму. Послухати спів солов'я з дітьми можна найчастіше біля густих чагарників поблизу річки, струмка, болота, на дні ярів. Під час такої цільової прогулянки треба показати на картинці зображення солов'я і розповісти, що це невеличка пташка, розміром з горобчика, але довша і стрункі­ша. Забарвлення оперення рудувато-буре, знизу сірувате. Очі ве­ликі, темні. Повертається з зимівлі соловей у кінці квітня — на початку травня, коли з'являються комахи. Летять пташки поодин­ці вночі. Першими прилітають самці, згодом і самки. Через 3- 5 днів після прильоту самець, сидячи десь невисоко на гілочці з трохи опущеними крилами, починає співати. Спочатку його можна почути тільки вранці та ввечері, а потім якийсь час він співає без­перервно, особливо вночі, щоб привабити до себе самку, яка при­літає через кілька днів. Своїм співом він попереджає інших пта­хів, що дана гніздова ділянка вже зайнята.

Соловей літає швидко і легко, по гілках і по землі плигає. Надіяльніший цей птах вночі, коли він переважно і годується і співає. Солов'їні пари зберігають вірність багато років. Гніздо соловей мостить у вологих листяних лісах і парках біля струмків, озер, річок, де добре розвинутий чагарниковий підлісок, будуючи його з сухого листя, тоненьких гілочок, листочків очерету. Насиджує зде­більшого самка. Самець підмінює її вночі на час годівлі. Вигодо­вують пташенят переважно гусінню, а самі поїдають ще й різно­манітних комах, серед яких багато небезпечних шкідників лісу, і в незначній кількості лісові ягоди.

Соловей може гніздитися поруч з людськими оселями, але птахи дуже чутливі до сторонніх, тому побачити його досить важ­ко. Соловей – неперевершений співець. Його пісня – це характер­не посвистування, тьохкання. Ніжні звуки змінюються більш гуч­ними, радісні — сумними. Все це підкреслює неповторну красу солов'їної пісні. Солов'ї схильні до наслідування. Молоді співаки вчаться мистецтву співу у старих.

2. Ряд Лелекоподібні об'єднує крупних птахів з довгим загостреним на кінці дзьобом, довгими ногами і довгою шиєю. Голосові зв'язки у них не розвинуті, тому ці птахи майже німі. В Україні до цього ряду відносяться білий і чорний лелека, чаплі тощо.

Лелека білий, або чорногуз - коли він складає крила з чорними кінцями, ззаду здається чорним. Він відноситься до синантропних птахів, тобто таких, які не бояться людини. Селяться ці лелеки в місцях, де є сирі луки, болота, стоячі водойми. В сільській місце­вості птах дуже часто доступний для спостережень,

Розглядаючи гніздо, слід відмітити, що воно громіздке. Лелеки споруджують гнізда з гілочок на дахах будинків, на деревах, на опорах високовольтних ліній. Спорудження гнізда триває майже вісім днів. Кожної весни до свого гнізда повертається спочатку самець, а через 1—2 тижні — самка. Інколи залітні самці намага­ються витіснити господаря гнізда. Вони дзьобають, скубуть один одного і під час бійки можуть навіть звалитися. Після зустрічі з самкою самець влаштовує шлюбні танки. Він потихеньку тупцює на мілководді, гордо вигинає шию і, закидаючи голову назад, гуч­но клацає дзьобом. Самка спочатку це спокійно спостерігає, а по­тім приєднується до його танцю. Самець, впіймавши поживу, від­дає її самці.

У гнізді буває 3—6 яєць, які близько п'яти тижнів висиджують по черзі самець і самка. Слабких, кволих пташенят батьки вики­дають з гнізда. Живляться чорногузи жабами, ящірками, комаха­ми, в тому числі сараною, молюсками, мишовидними гризунами тощо.

Осінній вирій починається наприкінці серпня. Летять птахи вдень на великій висоті, використовуючи повітряні течії. Зимують в Африці. Перед відльотом вони інколи проводять «чистку своїх рядів», забиваючи насмерть кволих птахів. Це послужило основою для розповідей про наявність «судів» у лелек, які «виносять» смертний вирок для птахів, що провинилися. Іноді з лелеками зв'язують повір'я про те, що, якщо господар хати зруйнує гніздо, лелека підпалює хату цього господаря. Ця легенда пов'язана з тим, що, влаштовуючи або ремонтуючи гнізда, лелеки часом при­носять в нього раніше спалені гілки, підібрані на місці вогнищ.

Оскільки діти роз­учують вірші, слухають казки, де персонажем є журавель, потріб­но під час розгляду ілюстрацій сформувати знання про цього ціка­вого птаха.

Останнім часом помічено, що кількість лелек у Європі дедалі зменшується. Вважають, що причиною цього є інтенсивне осушен­ня боліт та порушення умов для гніздування. Щоб привабити птахів, на дах будинку, вершину великого дерева чи стовпа кла­дуть хрестовину, старе колесо від воза, на яких лелека і влашто­вує гніздо. На Україні білих лелек з давніх давен охороняли, їх зважали провісниками весни, птахами сонця. Звільняючи поля і луки від шкідників, лелеки приносять велику користь людям, тому їх потрібно охороняти і виховувати у дітей поважне ставлення до них.

До лелекоподібних належать і чаплі. Найпоширеніші у нас чапля сіра, рідше зустрічається біла велика і біла мала.

Чаплю сіру можна зустріти на річці, озері чи болоті. Найчас­тіше ж діти розглядають чаплю на ілюстраціях. Слід звернути увагу, що загальне забарвлення птаха сіре, на голові чубчик – довгі чорні пір'їни. Зверху голова біла, на боках є широкі чорні смуги. Повертається птах із зимівлі у березні. Гніздиться колонія­ми, здебільшого на деревах. Пташенят у гнізді 3-5. Чаплі добу­вають їжу на мілководді. Живляться переважно дрібною рибою, пуголовками, жабами, комахами. Знищують малоцінну та хвору рибу. Крім того, поїдають багато мишоподібних гризунів, отже, в цілому це корисні птахи.

3. Ряд Журавлеподібні об'єднує великих птахів з довгими но­гами і шиєю, конічним дзьобом середньої величини (пристосуван­ня до болотного способу життя), порівняно короткими широкими крилами. Видовжена і зігнута трахея здатна видавати гучні звуки. В Україні поширені журавель сірий і красавка. Оскільки діти роз­учують вірші, слухають казки, де персонажем є журавель, потріб­но під час розгляду ілюстрацій сформувати знання про цього ціка­вого птаха.

Журавель сірий поширений лише у болотистих місцевостях По­лісся. Оперенення у нього сірого забарвлення, тільки кінці махо­вих та рульових пір'їн чорні, потилиця червона, а по боках голови білі смужки. Птахів називають віщунами, тобто провісниками вес­ни або зими, через приємний голос, що його вони подають під час повернення із вирію навесені і під час осіннього відльоту. Цікаво з дошкільниками простежити за журавлиною зграєю, яка летить ключем. На відстані понад 2 км чути приємне курликання птахів.

У польоті журавель витягує шию і ноги на всю довжину, кри­лами махає неквапно. У зграї буває від 10 до 40 птахів. Висота польоту 1000 м, хоч спостерігались випадки, коли журавлі летіли на висоті 6000 м. Прилітають птахи з вирію наприкінці березня, тоді ж починаються весняні шлюбні ігри. Кілька самців рано-вран­ці збираються, кричать, стають у коло. В центр вискакують за чергою то одні то інші птахи, присідають, стрибають, махають крилами, «вклоняються» один одному, ніби виконують якийсь та­нок. Так триває близько двох годин, після чого з голосним криком вони розлітаються.

Гніздяться сірі журавлі у непрохідних болотах на великій від­стані один від одного. Гніздо мостять на купинах або в іншому сухому місці серед болота. Самка відкладає 1—2 великих яйця, які висиджує протягом місяця. Через півроку пташенята досяга­ють розміру дорослих птахів.

Їжа журавлів різноманітна: комахи, молюски, жаби, ящірки, змії, дрібні мишовидні гризуни, зерно гороху, гречки, пшениці, вівса тощо, а також зелені частини рослин та болотяні ягоди (жу­равлина). На початку осені вони регулярно перелітають на інші поля або луки, щоб знайти їжу. У вересні — жовтні журавлі зби­раються у великі зграї, починають переліт на південь, до Африки.