2-Є, лекція "весна"

Тема:  Весна

Тип лекції: лекція-бесіда.

Мета : познайомити студентів з особливостями протікання весни, характерними змінами в природі; розширити та закріпити знання про весняні явища в житті тварин і рослин; виховувати професійну спрямованість.

                                             Література

1.  Яришева Н.Ф. Основи природознавства. Природа України.- К.: Вища шк.., 1995.-с.315-320

                                     Хід заняття

 І.  Організація початку заняття.

ІІ.  Активізація опорних знань

III. Викладання нового матеріалу.

                                      План теми

1. Календар природи та  особливості протікання весни; характерні зміни в природі.

2. Весняні явища в житті рослин.

3. Весняні явища в житті тварин.

IV.  Домашнє завдання: Яришева Н.Ф. Основи природознавства. Природа України.- К.: Вища шк.., 1995.-с.315-320; виписати загадки, вірші про весняні явища.

 V.  Заключна частина.

1. Початком весни астрономи вважають 21—22 березня — день весняного рівнодення, коли на всій земній кулі тривалість дня до­рівнює ночі, а кінцем — 21—22 червня, коли на нашій північній півкулі наступає самий довгий день і найкоротша ніч.

Фенологи початком весни вважають початок руху соків у клена гостролистого, що спостерігається в кінці березня, а іноді й ра­ніше. Весну вони поділяють на три періоди: рання весна — до кін­ця сніготанення, середня весна — до зацвітання черемхи; пізня весна — від відцвітання яблунь і бузку до початку червня.

У неживій природі початок весни характеризується тим, що в другій половині березня значно підвищується температура повіт­ря, сонце все вище піднімається в полудень над горизонтом, про­мені його пряміше падають на землю і краще її прогрівають. Сніг стає важким, пористим, він розсипається на окремі крупинки, особ­ливо вражає його брудна поверхня. Звідки береться цей бруд, чому його не було видно зимою?

Протягом усього сезону падали на поверхню снігу або грунту різні частинки з дерев, налітала кіпоть від заводських труб, від машин. Навесні під час танення сніг осідає і все, що нагромадило­ся за зиму, залишається на поверхні.

Сміття, що нагромаджується на поверхні снігу, навесні має велике значення. В ясні сонячні дні воно значно прискорює про­цес сніготанення, оскільки темні предмети краще вбирають тепло­ві промені, тоді як білі, навпаки, їх відбивають.

Ранньою весною в парках, лісах можна спостерігати ще одне характерне явище — воронки біля дерев, які розстають до землі. Утворення їх пов'язано також з сонячними променями. У ясні со­нячні дні темна поверхня стовбурів значно нагрівається, тому сніг навколо них тане більш інтенсивно, причому з південного боку стовбура. Тут найраніше з'являється з-під снігу грунт, покритий листям і рослинами, що зимували зеленими.

Таловини найраніше утворюються на підвищених відкритих міс­цях. Навесні звільнена від снігу земля має своєрідний дуже при­ємний запах. Він зумовлений активним розвитком грибів-аскоміцетів.

У березні на небі з'являються купчасті хмари — гарні білосніж­ні нагромадження куполоподібних мас.

У кінці березня — на початку квітня повністю сходить із землі сніг і струмки, що утворюються під час його танення, збігають до водойм, допомагаючи їм скресати. Ріки звільняються від сніго­вого покриву, виходять з берегів і розливаються. Починається повінь.

У травні починаються перші грозові дощі. Інколи повертається холод, який завдає шкоди квітучим садам і молодим сходам рос­лин.

2.Весняні явища в житті рослин. Збільшення сонячної радіації викликає весняне пробудження в природі. У дерев починається рух соків, що легко виявити на пораненому стовбурі: з рани капає прозора солодка рідина. Помічено, що найраніше рух соків почи­нається у клена гостролистого і берези. Аналіз весняного соку по­казує, що головною його частиною є фруктовий цукор. Звідки він береться?

Навесні у зв'язку з відновленням життєдіяльності дерев усі тканини наповнюються водою: коріння починає подавати воду. Во­да, що надходить у рослину, випаровується дуже повільно. У рос­лині, що прокинулася, починають розчинятися зимові запаси по­живних речовин. Розчини, що утворюються, разом з водою пере­суваються вгору, до бруньок.

Через 10—12 днів після початку руху соків починають бубня­віти бруньки. Дерева й кущі, що запилюються вітром, зацвітають раніше, ніж з'являється листя. Першою в нас зацвітає вільха; це зумовлено тим, що суцвіття вільхи утворюються у самий розпал літа, хоч серед листя його не видно. Протягом літа сережки ро­стуть і до жовтня досягають нормального розміру. В такому ви­гляді вони всю зиму висять на оголених гілках з тим, щоб у перші теплі весняні дні зразу почати свій розвиток. Досить одного тиж­ня, щоб вони помітно збільшилися і розкрили свої пильники.

Майже одночасно з вільхою, коли ще в глибині лісу лежать замети снігу, зацвітає ліщина. Раннє зацвітання ліщини, як і віль­хи, можливе завдяки попередній підготовці її суцвіття. Протягом усієї зими на гілках можна побачити чоловічі сережки, в яких є цілком сформовані квітки. Вони стійко переносять тридцятигра­дусні морози.

Вільха і ліщина — вітрозапильні рослини. В період цвітіння вони не мають листя. їхні листові бруньки починають розгортатися тоді, коли рослини відцвітають. Це важливе пристосування до віт­рового запилення, бо якби дерева в момент цвітіння були у своєму літньому вбранні, пилок, осідаючи на листі, не виконував би свого призначення.

Ранньою весною привертає увагу цвітіння верби — однієї з пер­ших медоносів, що запилюються бджолами.

Наприкінці квітня починає розгортатися листя в більшості де­рев і кущів. Молоде листя одних дерев вкрите клейкою пахучою речовиною, інших — пушком; це пристосування до перенесення приморозків.

У травні, одночасно з розгортанням листя, цвіте більшість де­рев і кущів.

Надзвичайно яскравим явищем є цвітіння трав'янистих рослин, особливо рослин-ефемероїдів. Ще взимку, розчистивши в лісі не­велику ділянку від снігу, можна побачити великі дугоподібні па­ростки з пуп'янками багаторічних пролісків, молоді стебла медун­ки, анемони. Зачатки суцвіть і квіток в їх бруньках закладаються значно раніше — влітку або восени. Протягом літа закладаються квітки майбутнього року в пшінки весняної, анемони, рясту та ін­ших рослин. У лісі під час танення снігу молоді рослини нерідко пробиваються через сніг. У широколистяних лісах, де грунт не про­мерзає, ці рослини розвиваються за рахунок підземних органів — кореневищ, цибулин або бульб, в яких відкладаються поживні ре­човини. За умов перебування рослин під снігом можлива міні­мальна асиміляція, оскільки через сніг до зелених рослин прони­кає певний процент світла.

Ранньовесняні рослини мають цілий ряд пристосувань до не­сприятливих умов життя, з якими цікаво познайомити дітей під час спостережень. Тик, густе запушення у сон-трави запобігає пере­охолодженню. Пшінка весняна, мати-й-мачуха закривають на ніч квітки, що також захищає їх від пошкодження приморозками. Ранньовесняні рослини пристосовані до запилення комахами, во­ни порівняно великі, яскраві, що робить їх помітними для небага­тьох у цей час комах. У травні ріст більшості ранньовесняних рос­лин припиняється, надземна частина в багатьох з них пропадає, залишається лише підземна.

Травень — час цвітіння більшості дерев і кущів, а у тих, що відцвіли раніше, визріває і починає розповсюджуватися насіння. Серед них тополі, осики, верби.

У лісі в цей час цвітуть конвалії, купина, зірочник. На луках в кінці травня починається цвітіння злаків. На подвір'ях пишно розцвітають кульбаби. Вдень, коли світить сонце, кульбаба широ­ко розкриває свої кошики, а ввечері закриває їх. Це запобігає на­моканню пилку.

Парки і сквери в травні чарують ароматом квітучих дерев, ку­щів, декоративних квітникових рослин.

3.Весняні явища в житті тварин. Потепління, розвиток рослин­ності сприяє пробудженню тварин, які перебували взимку у заці­пенінні. Як свято весни сприймаються в березні польоти кропи­в'янок, денного павичевого ока, лимонниць, які живляться на пер­ших весняних квітках.

У квітні прокидаються у своїх гніздах мурашки. Проте ще до їх появи з мурашників починають виповзати туруни, жуки-стафіліни, які зимували у гніздах мурашника.

У другій половині квітня бджолярі виставляють на пасіку ву­лики і бджоли вилітають на перші збори нектару. Разом з бджо­лами на перших медоносних рослинах можна побачити самок джмелів. Із настанням тепла і появою молодої рослинності виповзає із своїх зимових сховищ гусінь багатьох метеликів. Гусінь білана жилкуватого й золотогузки спочатку об'їдає бруньки, а потім молоді листочки.

У травні збільшується кількість метеликів. Тепер літають не тільки ті метелики, що перезимували, а й ті, що встигли вийти з лялечок. Найчастіше можна побачити білана капустяного, ріпницю, вилітає білан жилкуватий.

У всіх мілких водоймах, що добре прогріваються сонцем, у кін­ці квітня вирує життя. Можна побачити вертлявих личинок кома­рів. Вони вилупилися з яєць, які самки комарів відклали по краях берегів ставків і канав. Личинки швидко ростуть і в середині травня перетворюються на лялечок, з яких виходять крилаті ко­марі. Разом з личинками комарів у калюжах можна побачити багатьох інших водяних комах — жуків-плавунців, личинок бабок тощо.

Ще до початку льодоходу припиняється зимове заціпеніння риб. Бурхливі весняні струмки, впадаючи в річку з берегових відкосів, приносять під лід не тільки скаламучену глину, а й кисень. Сила течії зростає, у риб пробуджується інстинкт рухатися проти течії. Весняний хід риби пов'язаний з наближенням нересту і має глибо­кий біологічний сенс. Риба викидає ікру якнайближче до верхів'я річки, адже слабкі мальки зноситимуться вниз швидкою весняною течією. Якби не було цього попереднього підйому, їх усіх винес­ло б у море.

Під час нересту в деяких риб виявляється інстинкт піклування про потомство. Цікава в цьому відношенні риба колючка, яка трапляється в деяких наших річках і ставках. Самець будує з тра­ви й водоростей справжнє гніздо, склеюючи його за допомогою слизу, а потім заганяє в нього готову до викидання ікри самку. Кожна самка відкладає в гніздо лише по кілька ікринок. Дбай­ливий батько не тільки стереже гніздо з ікринками, але й освіжає у ньому воду, проганяючи її в гніздо швидкими рухами плавців, а потім кілька днів захищає мальків, поки вони не почнуть са­мостійно плавати.

Прокидаються земноводні, і у першій половині травня розпо­чинаються «концерти» ставкових жаб. Мовчазні тритони відкла­дають ікру. В цю пору можна легко пізнати самця за високим гребнем, який прикрашає всю його спину.

Наприкінці квітня виповзають із зимових сховищ черепахи, через якийсь час вони починають паруватися.

У середині квітня прокидаються гадюки, вужі, ящірки. Всі во­ни люблять лежати на теплому весняному сонці. Через якийсь час після пробудження самки ящірок запліднюються самцями і почи­нають виношувати яйця, які відкладають уже влітку.

Строки прильоту птахів пов'язані з умовами їхнього існування. Раніше за всіх повертаються птахи, які можуть живитися на тало­винах. Водоплавні птахи прилітають тоді, коли водойми очища­ються від криги, комахоїдні — коли з'являються саме ті комахи, якими вони живляться.

Першими з'являються шпаки. Майже одночасно з ними прилі­тають жайворонки. Через кілька днів після них повертаються сам­ці зябликів. Співати вони починають після прильоту самок.

Приліт ластівок і серпокрильців збігається з появою літаючих двокрилих — мух і комарів, що є основною їх поживою.

Весняний переліт дуже відрізняється від осіннього. Навесні птахи поспішають, вони летять часто з великою швидкістю, щоб зайняти гніздову ділянку. У деяких горобиних ділянки для гнізду­вання займають спочатку самці, до яких потім приєднуються сам­ки. У гусеподібних і хижих птахів гніздову ділянку займають са­мець і самка разом. Пари у них, як правило, формуються ще під час зимівлі.

Одне з цікавих явищ у житті птахів навесні — шлюбні ігри, які особливо цікаво відбуваються у куро-, журавлеподібних та інших птахів. Після парування птахи починають будувати гнізда. Різно­манітність гнізд залежить від способу життя птахів. Більшість го­робиних будують досить досконалі гнізда з глибоким лотком. Як будівельний матеріал використовують суху траву, лишайники, мох, волосся, пір'я. Гніздо розміщують у розвилці гілок і майстерно маскують. Щоб захистити свій дім від небезпеки, деякі птахи бу­дують закриті гнізда-будиночки (довгохвоста синиця, ремез). Є птахи, що полюбляють гніздитися в дуплах (дятли, шпаки, си­ниці, крутиголовки, деякі сови). Деякі птахи риють у землі нори, в кінці яких і роблять гнізда. Нора споруджується за допомогою дзьоба і лап. У норах гніздяться берегові ластівки, шурки, риба­лочки. Жайворонки, дрімлюги розміщують гнізда на землі.

Кількість яєць у яйцекладці у вивідкових птахів, як правило, більша, ніж у гніздових. Наприклад, у куріпки буває 12—26 яєць. Яйця насиджує або один з батьків, або поперемінно самка і са­мець. Самі тільки самки насиджують у більшості куриних, горо­биних, сов. Для вигодовування пташенят потрібно багато корму. В цей час птахи винищують багато шкідливих комах.

У звірів навесні починається линяння. Лисиці, зайці, лосі, оле­ні й інші тварини міняють густий і теплий покрив на легкий, літ­ній. Весна у житті тварин — період розмноження. В березні у мо­лодих ведмедиць ще народжуються ведмежата. З барлогу ведме­диці виходять у середині квітня. Тала вода підмочує ведмедю бік, і звір залишає своє зимове сховище. Насамперед він вирушає шу­кати мурашники. Цілі дні ходить від однієї купи до іншої, розво­рушує їх своїми пазурами. Ведмедиці розламують гнилі пні і відшукують в них личинок жуків, викопують цибулини й бульби рослин, ловлять жаб тощо.

Наприкінці березня або на початку квітня народжуються зай­ченята. Вони відразу зазнають чимало труднощів і, якщо вижива­ють, швидко ростуть. Зайці здатні до розмноження вже на першо­му році життя.

Майже в цей же час з'являється потомство у білки. Чотири тижні очі білченят закриті, але у півторамісячному віці вони вже швидко бігають, добре тримаються на гілках.

Вовки влаштовують нори найчастіше у глухих, зарослих ярах, обов'язково недалеко від води. В березні у старих вовчиць з'яв­ляються ранні виводки: 8—10 сліпих вовченят. Мати годує їх мо­локом, піклується про них, хоробро захищає. У вихованні дитин­чат допомагає і батько-вовк, який приносить здобич, навчає вов­ченят.

На початку травня щеняться лисиці. Малята живуть у глибокій порі, виритій у глухих місцях.

Навесні у лосів, козуль замість скинутих рогів з'являються но­ві. Потомство у них народжується в травні. Лосиха енергійно за­хищає своє дитинча, б'ючи ворога гострими копитами.