Увага! 3-Є! дитяча психологія, законспектувати лекцію

Тема : Умови розвитку особистості дошкільника.

1. Вплив дорослого на розвиток особистості дошкільника.

2. Значення спілкування з однолітками для формування особистості дитини.

3. Діяльність і розвиток особистості дитини дошкільного віку.

1. У дошкільному віці відбувається значні зрушення у формуванні особистості дитини. Змінюється її спосіб життя, зміст і форми спілкування з іншими людьми, різко зростають можливості фізичного і психічного розвитку, породжуючи нові потреби, інтереси, а отже, й нові спонукання до дедалі більш різноманітних видів діяльності.

В дошкільному віці ми вперше можемо назвати дитину особистістю, хоча, звісно, особистістю, яка ще не зовсім сформувалась, але здатною для подальшого розвитку і вдосконалення.

Умови розвитку дитини – дошкільника істотно відрізняються від умов попереднього етапу. Центральною вимогою стає дотримання обов‘язкових для всіх правил поведінки в суспільстві і норм суспільної моралі. Дитина включається у спільну діяльність з однолітками, вчиться узгоджувати з ними свої дії, враховувати інтереси і думки товаришів. Протягом всього дошкільного дитинства відбувається зміна і ускладнення діяльності дитини, в зв‘язку з чим збільшуються вимоги не тільки до сприймання, мислення, пам‘яті, але й до вміння організовувати свою  поведінку.

Розвиток особистості дитини включає дві сторони: одна з них полягає в тому, що малюк поступово починає розуміти оточуючий світ і усвідомлює своє місце в ньому, що породжує нові типи мотивів поведінки, під впливом яких дитина здійснює ті чи інші вчинки. Інша сторона – це розвиток почуттів і волі.. Вони забезпечують дієвість цих мотивів, стійкість поведінки.

Основний шлях впливу дорослих на розвиток особистості дітей – організація засвоєння моральних норм, які регулюють поведінку людей в суспільстві. Ці норми засвоюються дитиною перш за все під впливом зразків і правил поведінки. Зразком поведінки для дітей є перш за все самі дорослі – їхні вчинки, взаємостосунки.

Діти дошкільного віку проявляють великий інтерес до зразків поведінки. Так, наприклад, слухаючи розповідь або казку, вони обов‘язково прагнуть з‘ясувати, хто гарний, а хто поганий.

В молодшому дошкільному віці діти засвоюють правила поведінки, пов‘язані з культурно – гігієнічними навичками, з дотриманням режиму дня, правила поводження з іграшками.

В середньому і особливо в старшому дошкільному віці на перший план висувається засвоєння правил взаємостосунків з іншими дітьми – необхідно враховувати точку зору товариша, його інтереси і права.

Протягом дошкільного віку змінюється ступінь усвідомленості, з якою діти починають дотримуватись правил поведінки. Молодші і середні дошкільники звикають виконувати правила, старші – виконують правило свідомо, розуміють їхнє значення.

Велику роль в засвоєнні зразків поведінки і правил поведінки відіграє розвиток у дітей почуття гордості і сорому, які змушують дитину узгоджувати свої вчинки з оцінками і очікуваннями дорослих.

В дошкільному віці зберігається емоційна залежність дитини від дорослого. Дитина потребує безпосередніх проявів любові з боку близьких людей.

2.  Велику роль в розвитку особистості дитини – дошкільника відіграє вплив, який здійснює на нього спілкування з однолітками. Потреба в спілкуванні розвивається на основі на основі спільної діяльності дітей в іграх, під час виконання трудових доручень. Саме в умовах спілкування з однолітками дитина постійно стикається з необхідністю застосовувати на практиці норми поведінки по відношенню до інших людей.

Спілкування і спільна діяльність забезпечують вправляння дітей в правильних вчинках.

Оцінки, які діти дають своїм одноліткам, першочергово є повторенням оцінок вихователя. Але поступово оцінки стають більш змістовними. Позитивно оцінюються діти, які знають багато ігор, захищають слабких, діляться іграшками.

Кожна дитина займає в групі дитячого садка певне положення, яке виражається в тому, як до нього ставляться однолітки. Звичайно виокремлюється 2- 3 дитини, які користуються найбільшою популярністю. Поряд з цими є діти, які зовсім непопулярні серед однолітків – з ними мало спілкуються, їм не хочуть давати іграшки. Ступінь популярності дитини залежить від багатьох причин: її знань, розумового розвитку, особливостей поведінки, зовнішності, фізичної сили і витримки.

Дорослі є для малюка головним джерелом  інформації про себе, вони допомагають дитині усвідомити її власну статеву приналежність. Стереотипи чоловічої і жіночої поведінки входять в психологію дошкільника через безпосереднє спостереження за поведінкою чоловіків і жінок..

В дошкільному віці зароджуються і розвиваються напрями спілкування у хлопчиків  дівчаток, виявляється так звана доброзичлива упередженість до дітей своєї статі: хлопчик частіше обирає хлопчиків, а дівчинка – дівчаток.

3. Важливе значення для розвитку особистості дитини має гра, як провідний вид діяльності. Беручи на себе ролі дорослих, відтворюючи їхню діяльність і взаємостосунки, діти ознайомлюються з доступними для них правилами і мотивами поведінки, якими керуються дорослі в трудовій і суспільній діяльності, в спілкуванні між собою.

Гра захоплює дітей, примушує їх по – справжньому переживати ті почуття, які повинні відчувати зображені ними персонажі, - співчуття за хворих, ніжність до дітей, повага до старших та ін. Однак  не завжди досягнуті в грі успіхи можуть бути перенесені дітьми в їхню повсякденну діяльність.

Розвитку особистості дитини сприяють продуктивні види діяльності, виконання трудових і навчальних завдань.

В цих видах діяльності складається спрямованість особистості на отримання результату, який буде схвалений дорослим та однолітками. Цим результатом може бути малюнок, конструкція, прибрана кімната та ін.

Необхідність досягати гарного результату привчає дитину планувати свої дії, керувати ними, і таким чином, призводить до розвитку волі. Вміння керувати своєю поведінкою. Крім того порівняння своєї діяльності з результатами інших дітей призводить до розвитку самооцінки.

Мотиви, які виникають в діяльності, створюють умови для розвитку загальних  спеціальних здібностей у дитини. Спрямованість на результат діяльності розвиває працездатність – один з основних компонентів будь – якої здібності. Працездатність в більшій мірі забезпечує успіх в діяльності, що схвалюється суспільним визнанням.