Увага! 2-Є, психологія! Законспектувати лекцію!

 Психічний розвиток дитини до вступу в школу

План

1.Значення та загальна характеристика перших шести років життя дитини.

2.Розвиток пізнавальної сфери дитини до вступу в школу.

3.Розвиток мовлення. 

4.Становлення особистості дитини перших років життя.

1

Період від народження до вступу в школу є важливим тому, що від нього залежить майбутній розвиток людини. Цей період характеризується виключно інтенсивним розвитком дитячого ор­ганізму і особливо швидким розвитком мозку. Мозок новонародженої дитини важить приблизно 350 г, що в чотири рази менше, ніж мозок дорослої людини. Але до 7 місяців вага мозку под­воюється, а до 2-3 років - потроюється. Під час посиленого росту формується дуже складна і тонка внутрішня конструкція мозку, його нервових центрів, а також кліткових полів кори півкуль го­ловного мозку та нервових шляхів. Це період посиленого дозрівання вищих відділень нервової системи. Відомо, що найс­приятливіший час для впливу на формування психіки та для ви­ховання настає саме тоді, коли відповідні функції знаходяться в процесі дозрівання. Деякі періоди розвитку є особливо чутливи­ми щодо певних впливів середовища (сензитивними). Період від народження до вступу в школу - це оптимальний час для розвит­ку процесу ходіння, початкового оволодіння процесом мовлення, початкового емоційного уподобання. Саме в цей період заклада­ються основи всіх психічних властивостей особистості, пізнаваль­них процесів і видів діяльності.

Загальна характеристика вікових періодів:

0-2,5 міс. – фаза новонародженості

Соціальна ситуація розвитку: дитина психологічно злита з матір’ю.

Провідна діяльність: емоційне спілкування з дорослим.

Основні новоутворення: розвивається сприймання, зорове, слухове зосередження, інтерес до оточення, з’являється «комплекс пожвавлення» (емоційна і рухова реакція на обличчя матері).

Дитина психологічно злита з матір’ю, але не має засобів для спілкування з дорослим.

2,5 міс. – 1 рік – період немовляти

Соціальна ситуація розвитку: життя залежить від дорослого, але дитина стає активною у діях з предметами. Ставлення до предмету і людини ще не розведені, залежність ставлення до предмету від спільного переживання ситуації з іншою людиною.

Провідна діяльність: емоційне спілкування.

Основні новоутворення: емоційно забарвлене самовідчуття, автономне мовлення, первинне усвідомлення психологічної спільності з дорослим.

Потреба і пізнанні предметного світу. Емоційного спілкування вже для цього недостатньо.

1 р. – 3 р. – раннє дитинство

Соціальна ситуація розвитку: Дитина психологічно починає усвідомлювати себе. Дитина пізнає за допомогою дорослого предмети, проявляє інтерес до інших дітей.

Провідна діяльність: предметна гра.

Основні новоутворення: наочно-дійове мислення, мовне спілкування, поява самосвідомості, комплекс «Я сам» (хоче все робити самостійно, є непокірним, впертим, але не має для цього можливостей, тобто не вміє це робити).

3р.-6 р. – дошкільне дитинство

Соціальна ситуація розвитку: дитина активно взаємодіє з дорослим, який є зразком для наслідування та дітьми.

Провідна діяльність: сюжетно-рольова гра.

Основні новоутворення: підпорядкованість мотивів, поява самооцінки, усвідомлює свою стать, себе в часі, свої переживання, норми моралі.

2

Немовлята. Щодо пізнавального розвитку немовлят, то тут передусім варто розглянути особливості розвитку сприймання. Зорові зосередження, які з'являються у фазі новонародженого, удосконалюються, і до 3 місяців їх тривалість досягає 7-8 хв. На другому місяці життя у дитини з'являється здатність розрізняти прості кольори, відділяти людей від оточуючих предметів, що призводить до появи комплексу пожвавлення. Після 3-4 місяців дитина здатна впізнавати обличчя і голос матері в будь-який час. Дитина реагує на колір, розвивається сприймання форми і вели­чини предметів, а також після 8 місяців діти починають боятися і уникати висоти, що свідчить про розвиток просторового сприй­мання. Вважають, що немовля в цей період має цілісну картину світу. Сенсорні процеси, які включені в обслуговування практич­них дій по маніпулюванню предметами, здобувають характер орієнтовно-дослідницьких перцептивних дій.

У однорічних немовлят виражений пізнавальний інтерес до оточуючого світу і розвивається пізнавальна активність. Вони виділяють предмети, починається їх активний пошук, фор­мується асоціативна пам'ять. Перше півріччя дитина здатна впізнавати предмети, а в другому півріччі вона може відтворювати образ предмета по пам'яті. В кінці першого року життя з'явля­ються ознаки наявності мислення у формі сенсомоторного інте­лекту. Виникає тісний зв'язок між сприйманням і дією.

Раннє дитинство. У період раннього дитинства серед всіх психічних процесів домінує сприймання. Дитина не може діяти без опори на сприймання. З цим пов'язана відсутність у дітей творчої уяви. Важливою характеристикою сприймання є емоційна афективність. Афективний характер призводить до сен-сомоторної єдності. Дитина бачить предмет. Він її приваблює і відповідно дитина починає діяти. Від року до двох дитина корис­тується різними варіантами виконання однієї і тієї ж дії.

Мислення в цей період називають наочно-дійовим. Від півтора до двох років у дитини з'являється здатність вирішувати задачі не тільки методом проб і помилок, але й шляхом здогадки. До кінця раннього дитинства складається здатність до узагаль­нення, переносу досвіду в нові ситуації, уміння встановлювати зв'язки між предметами шляхом експериментування. Основну роль при цьому відіграє сприймання. Впродовж раннього дитин­ства відбувається поступовий перехід від наочно-дійового до на­очно-образного мислення, дії з матеріальними предметами тут замінюються діями з їх образами. Початок формування наочно-образного мислення збігається зі становленням елементарної са­мосвідомості та початком розвитку здатності до довільної саморе­гуляції. Відбувається розвиток інтелектуальних операцій і фор­мування понять.

Дошкільний період. У дошкільний період сприймання втрачає свій афективний характер: перцептивні та емоційні про­цеси диференціюються. Воно стає осмисленим, виділяються довільні дії (спостереження, пошук). Мимовільна увага та пам'ять переважає протягом усього дошкільного дитинства. Але вже в цей період дошкільники вперше починають керувати своєю увагою, а пам'ять починає включатися в процес становлення особистості. Саме 3-4 роки життя стають роками перших дитячих спогадів.

У першій половині дошкільного дитинства в дитини перева­жає репродуктивна уява, механічне відтворення отриманих да­них. У старшому дошкільному віці, коли з'являється довільність у запам'ятовуванні, уява перетворюється в творчу. Уява дитини формується в грі. Перетворення дійсності виникає не лише шля­хом комбінування, але й за допомогою надання предметам нових властивостей.

3

Впродовж першого року життя у дитини розвивається фо­нематичний бік мовлення. Здійснюється перехід від голосних ре­акцій до словосполучень, а від них до словоутворень. Зокрема, спостерігається така послідовність: 2-й місяць - дитина слухає звуки, виникає спонтанна вокалізація; 3-й місяць - дитина впізнає голос, використовує звуки у "розмові" з дорослим, з'яв­ляється гуління; 7-8-й місяць - виникає реакція на слово, лепет, вокалізація при маніпуляціях, формується інтонаційне та фоне­матичне поле мозку, розуміння мовної ситуації, окремих слів; 10-12-й місяць - встановлюється зв'язок між назвою предмета і са­мим предметом, з'являються перші склади.

У цей період розвиток мовлення здійснюється через вклю­чення дитини у спілкування з дорослим. Спочатку виникає увага до його мовлення, а потім дитина наслідує дорослого.

Другий рік. Встановлюється зв'язок фонетичної (звукової) і смислової сторони мовлення. Спостерігається самостійність мовлення. Дитина може говорити, вимовляти слова, не надаючи їм певного змісту, або ж повторювати слова, які сама не розуміє.

Слова часто випереджають мислення. Мовлення має сильний емоційний заряд. Тут більше розвивається пасивний словник ди­тини. Більшість дітей говорить простими реченнями.

Третій рік. Формується елементарна граматика. Розвиток мовлення обумовлюється не тільки спілкуванням з дорослим, а й включенням дитини в практичну діяльність. Формується регулю­юча функція мовлення (дитина підпорядковується інструкції до­рослого), вміння слухати і розуміти літературні твори.

В дошкільний період мова стає засобом спілкування, мис­лення дитини та свідомого вивчення. Розвивається звуковий та граматичний бік мовлення. У грі в процесі спілкування з ровесни­ками розвивається діалогічне мовлення. Формується інтелекту­альна функція мовлення. Воно регулює практичні дії дитини.

Зростає активний словник, що дозволяє дошкільнику перейти від ситуативного до контекстного мовлення. Мовлення перетво­рюється в універсальний засіб спілкування. Дитина може роз­повісти казку, передати свої враження. У цей період дитина не тільки активно оволодіває мовою, а і самостійно творить нові слова.

4

 Особистість дитини - це жива і органічна єдність її індивідуальних особливостей, але окрім цього вона має багато сторін, які є типовими для всіх дітей. Гербарт стверджував, що ди­тина - це "хамелеон". Однією з характерних рис дитячої особис­тості є її незавершеність, здатність швидко змінюватися. Друга риса - ніжність і тендітність дитячої особистості, що відзна­чається її легкою піддатливістю. Дитина легко вбирає різні пере­живання, не уміючи зрозуміти свої конфлікти і правильно їх вирішити. Панування емоцій, реального "Я", слабка влада інте­лекту, відсутність звичок, певних стійких оцінок призводить до того, що у дитини немає нічого штучного, вона безпосередньо слідує своїм захопленням і почуттям, їй притаманна справжня духовна свобода. У цьому полягає неповторність становлення дитя­чої особистості, розвиток якої відбувається в напрямку збагачен­ня її досвіду, волі та інтелекту.

Д.І.Фельдштейн, Д.Б.Ельконін вказують на те, що станов­лення особистості дитини відбувається в процесі її діяльності.

Виділяються такі етапи розвитку дитячої особистості:

1-й етап (0-1р.): Новонароджена дитина діє під впливом ли­ше біологічних потреб, але потім її діяльність визначається сприйманням тих предметів і людей, в яких втілені ці потреби. Уже в періоді немовлят встановлюється позиція дитини "Я в суспільстві", що призводить до розуміння наявності інших і є кро­ком до становлення особистості. Немовлята потребують взаємин з дорослими. Ця потреба задовольняється в інтимно-особистісному спілкуванні.

2-й етап (1р. - Зр.): У ранньому дитинстві відбувається різкий перехід до предметно-маніпулятивної діяльності. Спілку­вання з дорослими забезпечує присвоєння дитиною їх досвіду, в тому числі й оволодіння мовою. В 2 роки дитина більш чітко виділяє власне "Я" від "ІНШОГО". В 3 роки дитина фіксує своє "Я", усвідомлює свою "самість", ставить себе в позицію суб'єкта, виділяє самого себе зі світу об'єктів. З цього моменту починається новий рівень соціального розвитку, коли не тільки суспільство визначає ставлення до дитини, а і вона починає все активніше вступати у взаємини з іншими людьми. З'являється мотивуюче уявлення. У дитини виникає прагнення діяти під впливом своїх внутрішніх спонукань, незалежно від ситуації. В 3 роки виникає таке особистісне новоутворення, як гордість за свої досягнення. Це прагнення досягнути результату і показати свої успіхи дорос­лому, загострене почуття власної гідності. Ставлення до себе фор­мується в процесі спілкування з дорослими. Диференціація став­лень дорослого до дитини у формі оцінки конкретного досягнен­ня призводить до формування самооцінки дитини. З'являється оцінка своїх можливостей на рівні "можу" або "не можу".

3-й етап (Зр. - 7р.): В дошкільний період дитина прагне зіставити себе з іншими і активно впливати на ситуацію. У шес­тирічної дитини завдяки ігровій діяльності з'являється орієнтація на суспільні функції людей, норми їх поведінки та більш широке розуміння соціальних зв'язків, виробляється уміння оцінити по­ведінку інших дітей і дорослих. Виникає і розвивається потреба співпереживати, яка проявляється в емоційній децентрації. Фор­муються перші етичні інстанції. Моральні інстанції породжують моральні мотиви поведінки. Моральні почуття стають великою спонукальною силою. Звідси випливають і такі новоутворення, як здатність підпорядковувати свої безпосередні бажання свідомим намірам, уміння управляти собою, своєю поведінкою, і здатність правильно відтворювати соціальні норми поведінки.

Старші дошкільники прагнуть зайняти нове місце в системі доступних суспільних відносин. Відбувається усвідомлення свого соціального "Я", своєї приналежності до дитячого колективу. Ше­стирічна дитина починає розуміти важливість суспільно корис­них справ. У рольовій грі дошкільник вже може отримати задово­лення як від правильних рольових дій, так і від відмови на ко­ристь цієї правильності від власних безпосередніх бажань. Нова позиція і тип самосвідомості "Я" і "Світ" характеризуються виділенням у взаєминах з дорослими норм і еталонів соціального співжиття. Виникає потреба в соціальній відповідності. Дитина починає усвідомлювати свої уміння і деякі якості, відкривати для себе власні переживання.