Увага! 2-Є! Нова лекція з психології, законспектувати!

Розділ: Вікова та педагогічна психологія

Тема: Предмет, завдання і методи вікової та педагогічної психології.

План до теми:

1. Предмет, завдання вікової і педагогічної психології.

2. Методи вікової та педагогічної психології.

1.  Педагогічна психологія – це галузь психологічної науки, яка досліджує психологічні проблеми виховання і навчання особистості.

При розгляданні педагогічної психології необхідно перш за все розмежувати поняття її об‘єкта і предмета.

Об‘єкт науки – це те, що може вивчатися різними науками. В якості об‘єкта наукового дослідження виступають людина, тваринний, рослинний світ і т. п. Так, людина вивчається анатомією, педагогікою, психологією та іншими науками.

Але кожна наука має свій предмет, т. б. те, що вона вивчає в об‘єкті. Вікова і педагогічна психологія мають загальний об‘єкт вивчення – людину, але предмети цих наук різні. Наприклад, вікова психологія вивчає закономірності психічного розвитку людини від народження до старості.

Предметом педагогічної психології є психологічні зако­номірності навчання і виховання. Конкретизуючи цю тезу, зазна­чимо, що педагогічна психологія вивчає пізнавальну діяльність і розумовий розвиток учня, закономірності формування особис­тості як свідомого суб'єкта пізнання, спілкування і праці.

У структурі педагогічної психології виділяють:

- психологія навчання,

- психологія виховання

- психологію вчителя.

Вікова психологія - це галузь психологічної науки, що вивчає закономірності етапів психічного розвитку та формування особистості протягом всього життя людини. 

Предметом вікової психології як галузі психологічної на­уки є вікова динаміка психіки людини, закономірності та факти розвитку психічних процесів і психічних властивостей особис­тості на різних етапах її індивідуального життя.

Галузями вікової психології є: дитяча психологія, психо­логія молодшого школяра, психологія підлітка, психологія ран­ньої юності, психологія дорослої людини, геронтопсихологія (психологія старості).

Завдання вікової та педагогічної психології можна розділи­ти на 3 групи:

1. Методологічні завдання.

Методологія - це система принципів і способів організації та побудови теоретичної й практичної діяльності. Відповідно, під загальними методологічними завданнями розуміють формулю­вання загального філософського підходу, способу пізнання, який застосовується дослідником.

Спеціальні методологічні завдання - формулювання мето­дологічних принципів і визначення конкретних методичних прийомів дослідження. Так, наприклад, до основних проблем спеціальної методології наукового пізнання в межах вікової пси­хології відносять:

1) проблему рушійних сил психічного розвитку людини;

2)проблему співвідношення навчання і розвитку;

3)проблему вікової періодизації.

2.         Теоретико-пізнавальні завдання.

Основна ціль теоретичних досліджень - збільшення знань про загальні закономірності та механізми розвитку психіки дити­ни; розробка понятійного апарату.

До основних теоретичних проблем вікової та педагогічної психології на сучасному етапі відносимо:

1) визначення еталонів зрілості особистості;

2)виявлення актуальних і потенціальних можливостей лю­дини в різні періоди її життя;

3)побудова концептуальної моделі материнства;

4)співвідношення інтелектуальних і особистісних змін у за­гальному психічному розвитку дитини;

5)наукове прогнозування в розвитку психічних ресурсів дитини.

3.         Практичні завдання.

Вирішення теоретичних задач розширяє можливості прак­тичного застосування надбань вікової та педагогічної психології. Практична психологія спрямована на вирішення конкретних про­блем певної людини. Актуальними практичними завданнями вікової та педагогічної психології є:

1)  організація оптимальних форм дитячої діяльності та спілкування;

2)проблема психологічної допомоги в періоди різних віко­вих криз;

3)проблема гуманізації навчально-виховного процесу;

4)проблема важких дітей.

2. Вікова та педагогічна психологія, як галузь психологічної науки, використовує комплекс загальноприйнятих методів дослідження сучасної психології. Методи педагогічної психології практично є ідентичними до методів вікової психології. С. Л. Рубінштейн виділив основні та допоміжні методи. У педагогічній психології основними методами є педагогічне спостереження і психолого-педагогічний експеримент. Допоміжними вважаються психолого-педагогічна бесіда, вивчення продуктів діяльності та ін.

Спостереження – це метод збирання інформації у природних для об‘єкта дослідження умовах без втручання у хід його активності.

Деякі негативні ознаки спостереження:

- дослідник знаходиться у пасивній ситуації;

- важко виокремити причинно-наслідкові зв‘язки в явищах, які вивчаються.

Основні умови застосування спостереження:

1)  визначення мети і завдання;

2)  вибір об‘єкта спостереження, предмета і ситуації;

3)  вибір таких часу і способів, коли зовнішні впливи на об‘єкт є найменшими;

4)  вибір способу фіксації даних.

Експеримент – метод збору фактів у спеціально створених умовах, які забезпечують активний прояв психічних явищ, що вивчаються.

Основна перевага над спостереженням – активне втручання дослідника в процес дослідження.

Експерименти в педагогічній психології поділяються на лабораторний і природний.

Лабораторний експеримент застосовується рідко, оскільки брак у дитини розвинених механізмів не дає їй змоги швидко і ефективно пристосуватися до нових для неї умов лабораторного дослідження. І як результат – дослідник одержує значні порушення достовірності інформації про об‘єкт дослідження.

Найчастіше у педагогічній психології застосовується природний, або психолого-педагогічний експеримент. У психолого-педагогічному експерименті виділяють:

1)  констатуючий експеримент – передбачає одержання інформації про наявний стан об‘єкта;

2)  формуючий експеримент (навчальний) – його мета передбачає у формуванні, вдосконаленні досліджених психічних процесів;

3)  контрольний експеримент – з‘ясовує, які зміни відбулися після проведення формуючого експерименту.

Найдоцільнішими опитувальними засобами психолого-педагогічної практики обстеження дітей дошкільного віку є бесіда. Бесіда буває керованою і некерованою.

При керованій бесіді ініціатива залишається за психологом; вільна тактика відносно кількості, послідовності й часу обговорення питань. При некерованій бесіді ініціатива вибору тами і змісту питань переходить на сторону респондента.

Вимоги до бесіди (до питання як основного елемента бесіди):

1)  чіткість (конкретність);

2)  не повинне містити в собі відповіді;

3)  не повинне передбачати кілька відповідей;

4)  наступність, логічність;

5)  проблемність;

6)  стимулювання до творчості.

Аналіз продуктів діяльності – це один з допоміжних методів психології. До нього відносяться аналіз малюнків, певних зображень. Так, наприклад, дитині можна запропонувати намалювати свій настрій та ін..