Тема: Психологія трудового виховання дітей дошкільного віку

Тип лекції: інформаційна

Мета: довести значущість трудового виховання дошкільника в контексті всебічного розвитку особистості; познайомити з особливостями організації трудової діяльності в дошкільному закладі.

Література:

1. Дошкільна педагогічна психологія\ Під ред.. Ніколенка Д.Ф. – К.: КДПІ, 1970.-с.96-105.

Хід заняття

I. Організація початку заняття.

II. Аналіз результатів тематичного заліку.

III. Викладення нового матеріалу.

План теми

1. Значення трудового виховання для розвитку дошкільника.

2. Організація трудової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу.

III. Домашнє завдання.

IV. Заключна частина.

1. Трудове виховання є важливою умовою всебічного гармонійного розвитку особистості.

Трудове виховання починається в сім^,ї і продовжується в дитячих яслах, в дитячому садку і школі. Вже в ранньому віці дітей привчають до самообслуговування. В дошкільному віці діти не лише обслуговують себе, а й по змозі допомагають старшим прибирати в кімнаті, накривати на стіл, поливати квіти, доглядати тварин.

У процесі виховання в дошкільному віці формується любов і повага до праці. З цією метою дітей знайомлять з працею дорослих, виховують у них свідоме ставлення до трудових доручень, виробляють деякі трудові вміння і навички, формуючи цим самим звичку працювати і працьовитість.

Провідним у трудовому вихованні дітей є формування у них психологічної готовності до праці, яка виявляється в позитивному ставленні до праці, в прагненні до трудових дій, в потребі праці. На цій основі поступово формується усвідомлення необхідності самовіддано працювати на користь колективу, Батьківщині.

Психологічна готовність до праці включає в себе також інтерес до процесу праці та її наслідків, набуття певних знань, умінь і навичок, розвиток здібностей.

Трудове виховання дітей пов'язане з ігровою діяльністю. В період дошкільного дитинства гра і праця весь час переплітаються і доповнюють одна одну, але кожний з цих видів діяльності має свою специфіку. Мета, зміст і мотиви ігрової і трудової діяльності не тотожні. Важливими завданнями трудового виховання дітей дошкільного віку є розкриття в структурі ігрової діяльності елементів трудових дій, актуалізація їх у дитячій свідомості та перетворення цих дій на спеціальні трудові дії.

2. Діти третього року з розвитком мовного спілкування з дорослими і між собою все частіше наслідують необхідні побутові дії: намагаються самостійно одягатися, взуватися, прагнуть допомагати дорослим. Важливою передумовою успішного виконання цих дій є розвиток мови — словарний склад мови, розуміння слів, уміння висловлюватися.

Діти в другій половині третього року життя здатні вже виконувати окремі доручення типу прибирання лялькового куточка; відрізняють деякі трудові дії від ігрових і виявляють прагнення роботи «по-справжньому», виконують прості корисні завдання дорослих: щось принести, потримати, в чомусь допомогти. Ділові прагнення дітей стають все виразнішими і можна помітити, що успіх трудових дій дитини багато залежить від того, якою мірою вона сама прагне виконати дане їй справжнє доручення.

В кінці третього року — на початку четвертого у дітей можна виховати елементарне почуття обов'язку.

Дівчинку Олю з кінця третього року життя систематично заохочують до самообслуговування і допомоги дорослим. Вона щоденно допомагає накривати на стіл. їй подобається мити і витирати посуд. Слухаючи відгуки дорослих про свою працю, починає говорити про себе: «Я справжня прибирайка — дівчинка», навіть співає складений нею самою віршик, в якому фігурують ці слова.

Отже, цей період життя слід вважати періодом, коли з'являється специфічно трудове ставлення дитини до трудового завдання. Від працеподібних дій дитина переходить до елементарної трудової діяльності, набуває перших рис суб'єкта праці. Це позначається на подальшому розвитку всіх її психічних процесів ї властивостей.

В трудовій діяльності вправляються всі аналізатори дитини в їхньому зв'язку і взаємодії. Привчаючись обслуговувати себе і виконувати різні доручення старших, діти щоденно здобувають багато різноманітних вражень, знайомляться з властивостями предметів. Чуттєве пізнання дійсності в процесі виконання трудових завдань набуває особливого, цілеспрямованого характеру. Вправляючись, наприклад, у вишиванні, дитина навчається розрізняти відтінки кольорів, що перетинаються між собою в узорі; беручи участь у митті посуду, пранні, прасуванні лялькової білизни, дитина безпосередньо стикається з різною температурою води, із ступенями вогкості білизни, які є важливими сигналами, необхідними для успіху праці. Сигнали від власного тіла, співдіючи із сигналами від предметів — об'єктів трудових дій — стають основою для контролю за їх перебігом та регулюванням дій. Згодом, головним чином, у зв'язку праці з режимними моментами, їх чергуванням, діти починають диференціювати і сприймати їхню часову сторону та тривалість — довше, швидше, повільно.

Своєрідну і важливу роль відіграють у трудовій діяльності інструментально-дотикові відчуття й сприймання, завдяки яким дитина одержує якісно відмінний чуттєвий матеріал пізнання, необхідний для праці із знаряддями. Ці процеси допомагають і в пізнанні руки як органа діяльності та в розрізненні функцій правої і лівої руки.

В праці активізується довільність сприймання, здатність спостереження. Діти навчаються вдивлятися і вслуховуватися. У керуванні розвитком спостереження в трудовій діяльності дошкільників провідну роль відіграє слово вихователя, поєднане з конкретним показом та допомогою розчленовувати складні комплекси трудових дій на окремі частини.

У дошкільників, особливо молодших, ще недостатньо розвинене внутрішнє гальмування і осмислювання сприйманого, що спричинюється до помилок в діях, причиною яких є своєрідна «сліпота» до істотних ознак предмета. Щоб запобігти цього, корисно вдаватися до таких дидактичних ігор, як «Одягнемо ляльку», «Роздягнемо ляльку». Це сприяє створенню необхідного досвіду, який потім переноситься на самообслуговування. Виконуючи дії одягання і взування з допомогою вихователів та самостійно, дитина поступово набуває константності у зоро-руховому контролі своїх дій, що сприяє більш успішному їх виконанню.

У сприйманні дітей чотирьох-п'яти років відбуваються значні зрушення у бік осмисленого спостереження, зокрема, за власними трудовими діями та їх наслідками. Особливо різноманіт­ний матеріал для таких спостережень дає праця на природі.

Трудова діяльність здійснюється при безпосередній участі уваги. У дітей молодшого дошкільного віку вона викликається і підтримується не тільки особливостями предметів та способами дій з ними, а й словесними вказівками, оцінкою та підкреслюваними позитивними емоціями. Однак увага дітей цього віку під час самообслуговування і виконання тих чи інших доручень легко відволікається сторонніми подразниками, особливо тоді, коли трудова мета або дія втрачає для дитини інтерес. В таких випадках для підтримання уваги корисно буває підключати ігро­ві мотиви (наприклад, улюблена лялька Маша дивиться, як діти допомагають накривати на стіл, самостійно роздягаються тощо).

В трудових діях важливу роль відіграє довільна увага. Вона починає формуватися на 4—5 році життя дитини. Щоб виконати, наприклад, успішно обов'язки чергового в їдальні, необхідно уважно слідкувати за вказівками няні, виховательки, діяти за їхньою інструкцією; слідкувати за тим, що діється на столах, хто відсутній, хто запізнився; бути уважним до результатів своєї роботи: чи всім дітям поклали серветки, розкладено як слід лож­ки і виделки, чи красиво застелена скатерка тощо.

Довготривалі періодичні доручення — ролі (черговий, відповідальний за порядок тощо), які даються старшим дошкільнятам, сприяють дальшому розвитку елементів довільної уваги.

Перші спроби практичного діяння у дошкільному віці запам'ятовуються спочатку мимовільно. Успішне їх запам'ятовування зумовлюється:

 а) чіткістю і якістю вказівок вихователя (розчленованістю, поступовістю і темпом показу, емоційністю мови);

б)    частотою і  систематичністю    повторення   відповідних   дій;

в)    розумінням дитиною їх необхідності; г) повторенням усвідомлених прагнень дитини до здійснення цих завдань; д) використанням схожих за змістом дидактичних і рольових ігор.

У молодших дошкільників, насамперед, слід активізувати в трудовій діяльності рухову і зорово-рухову пам'ять. Чітко організоване і систематичне вправляння з використанням показу з метою викликати більш-менш точне наслідування — ось шлях до утворення необхідних міцних трудових умінь, навичок і звичок.

Трирічні діти привчаються впізнавати знаряддя за їх призначенням, а чотири-п'ятирічні — вже знають окремі види праці і знаряддя, з допомогою яких вони виконуються. Діти середнього віку здатні у бесіді відтворити хід чергування, процес догляду за тваринами. У них поступово зростають можливості довільно запам'ятовувати і відтворювати різні компоненти власної праці.

Чим більше діти розуміють значення своєї праці і досягають цілеспрямованих результатів, тим більше розвивається у них здатність довільно уявляти, згадувати і пригадувати процес виконуваних трудових доручень.Якщо в грі й образотворчій діяльності уява дошкільників відзначається яскравою фантастичністю, то в їхній трудовій діяльності ці образи характеризуються своєю реальністю.

Виконання трудових доручень найбільш сприяє формуванню довільної уяви. Усвідомлення завдання, вимоги точно його виконувати спричинюються до створення у відтворюючій уяві образів дій, знарядь, якими доведеться оперувати, послідовності і ре­зультатів трудових дій. Вказівки, як треба впорядковувати грядку і доглядати за нею, як прибирати в кімнаті, вирізувати прикраси для ялинки, діти виконують точно, керуючись створеними в уяві образами. Згодом виконання трудових завдань, спираючись на ці образи, може бути спрямоване і на створення нових образів у творчій уяві. У старших дошкільників творча уява ви­являється не тільки в результаті наслідування дії, але й ролі дорослих у праці. Спостерігаючи роботу городних бригад, діти створили справжні бригади, члени яких виявляють чималу творчу винахідливість у роботі на ділянках при дитячому садку.

Створювані дошкільниками в уяві образи трудових дій мають ситуативний характер, тобто вони створюються на основі ситуа­цій, що виникають під час самої праці. Якщо ж ці образи виходять за межі трудових ситуацій, то вони здебільшого набувають ігрового змісту.

Правильно побудована праця вчить дітей думати, міркувати. При виконанні трудових доручень беруть участь і розвиваються всі розумові операції: дитині необхідно орієнтуватися у просторових зв'язках, аналізувати форму, розмір речей, щоб відібрати необхідне для виконання завдання; синтезувати слово, образ і дію в їхніх різноманітніх сполученнях. Постійно активізуються різні види порівняння: дитина в праці різними шляхами дохо­дить до узагальнення, абстрагування, завдяки чому уточнює функції певних трудових дій і засобів роботи, приходить до висновків про значення праці.

В процесі трудової діяльності діти дошкільного віку узагаль­нюють, їхні узагальнення мають наочно-дійовий і наочно-образний характер, тобто спираються на безпосередню діяльність, на наочне сприймання виконуваних дій (поставили, наприклад, після заняття стільчики на місце — стало зручно гратися; вико­нали доручення виховательки нагодувати кроликів — полегшили працю няні тощо).

Відображення у свідомості дошкільників необхідності трудової діяльності має спочатку наївний характер, їхні уявлення і судження про значення праці ще не відповідають суттєвим завданням і змістові праці: трирічна дівчинка на запитання, чому її мати ходить на роботу, відповіла: «Для того, .щоб мені цукерки приносити». Окремі діти схильні перебільшувати значення своєї власної трудової діяльності: п'ятирічний хлопчик на запитання, що було б, коли б у групі не було чергових,— відповів: « Діти голодували б і померли. Два дні терпіли б, а на 4—5 день померли б». Трапляється вузьке або поширене розуміння праці: «бібліотекарка не працює, а тільки книжки видає», «Я вчора ходила на роботу: була з татком у кіно».

Розуміння своєї праці як необхідності у житті людей поглиблюється в процесі систематичного чергування і виконання трудових обов'язків. Наприклад, говорячи про чергування, шестирічні діти вказують здебільшого на суттєві ознаки цієї діяльності: порядок,— допомога дорослим, вироблення вмінь в собі добре працювати.

Б. М. Теплов вказує, що для практичного мислення характерним є своєрідна відповідність у часі: треба не тільки зробити, а зробити вчасно.

Діти по-різному виявляють своє розуміння важливості вчас­ного виконання трудових доручень: прискорюють свої дії, нага­дують батькам, що пора йти в дитсадок, щоб не спізнитися на чергування. Подібні мотиви інколи відбиваються в дитячих ма­люнках. Під час малювання на тему: «Як ми чергуємо в дитячому садку» одна дівчинка намалювала, як вона виходить з трамваю, поспішає, бо «вона сьогодні чергова».

Розумова діяльність має значення і в розвитку морального ставлення дітей до обов'язків у праці. Це виявляється в розумінні відповідальності за доручену справу перед колективом, вихователями, батьками. В цьому напрямі педагогам потрібно активізувати мислення дітей у спосіб бесід, пояснень, показу позитивних наслідків сумлінного виконання трудових доручень і шкоди від безвідповідального ставлення до них.

Трудові дії дітей якнайтісніше пов'язані з мовною функцією. Чітка дохідлива мова-інструктаж сприяє розумінню завдань. У процесі праці діти засвоюють назви трудових дій, знарядь. Мовні здобутки спонукають до дальшого розвитку пізнавальної діяльності у дитячій праці. Користуючись відповідними поняттями і термінами, діти ставлять питання, уточнюють трудові завдання і способи їх виконання.

У дитячому колективі, в сім'ї на основі корисної діяльності виникає розмаїтість почуттів — позитивних (дитина радіє, коли досягає корисних результатів, одержує задоволення від самого процесу роботи і схвалення її наслідків) і негативних (не любить ускладнень, незадоволена завданнями або оцінкою, нега­тивно переживає те, що не їй, а комусь іншому дали завдання).

Під час виконання трудових завдань у дітей молодшого віку яскраво помітні здивування, допитливість, але ці почуття мають переважно орієнтувальний, ситуативний характер. Середні до­шкільники виявляють прагнення дізнатися про ті чи інші явища праці, виникає почуття сумніву в тому, чи вірно виконується дія. У старших дошкільників інтелектуальні почуття урізноманітнюються і стають   активними   збудниками   цілеспрямованих шукань, що виявляється в дитячих запитаннях та пропозиціях.

У трудових діях дітей виявляються також естетичні почуття. Можна помітити естетичне ставлення дітей як до процесу виконання трудових доручень, так і до їх результатів. Вони прагнуть красиво прибирати приміщення, розсадити на грядках квіти, милуються гарно виконаними дорученнями. Естетичне ставлення дітей до праці успішно формується у дітей тоді, коли вихователі під час прибирання кімнати, упорядкування клумб і т. ін. підкреслюють у діях дітей красу, упорядкованість. У молодших дітей при цьому виявляється більш генералізована реакція естетичного задоволення, а старші дошкільники в аналогічних умовах виявляють більш тонкі естетичні смаки.

Найважливішим видом почуттів, що виявляються в праці, є моральні почуття. У зв'язку з цим слід невпинно підвищувати їх силу, піклуватися про їх збагачення.

Насамперед, цьому сприяє така організація трудового виховання дітей, при якій розкривається необхідність праці на користь колективу,  перевага  взаємодопомоги,  колективної праці.

Вже з перших днів перебування у дитячому садку вихователі звертають увагу дітей на корисність праці обслуговуючого персоналу і допомоги дітей виховательці, няні, повару. День повинен починатися в атмосфері, що настроює дітей на трудовий лад (полити квіти, нагодувати тварин, допомагати молодшим одягатися і роздягатися, виховательці — у підготовці до занять і т. п.). Трудовим настроям сприяють і різні заохочування, свята праці, під час яких серйозність праці поєднується з радістю і піднесенням у зв'язку з досягнутими наслідками.

Ці почуття набирають особливої сили, коли дитина входить у роль виконавця відповідальної справи. Успішно виконані доручення чергового, помічника вихователя або няні, викликаючи задоволення, сприяють формуванню почуттів відповідальності, обов'язку, самостійності, власної гідності і гордості. Неуспішне виконання доручень, лінощі і неробство викликають незадоволення й осуд дорослих, що відповідно переживається дітьми.

В процесі чекання праці і підготовки до неї у дітей обов'язково виникають позитивні емоційні сили, які здебільшого виявляються у блиску очей, радісному плесканні в долоні, дзвінкому голосі.

Слід відмітити позитивний вплив на трудову діяльність ритмічних переходів емоційних станів від радісного піднесення до спокійного ділового настрою, необхідного для старанної роботи. Організуючи і спрямовуючи працю дітей, треба стримувати їх від афективних реакцій задоволення і незадоволення, поступово привчати володіти своїми почуттями.

Виконання трудових доручень стає важливим засобом виховання волі дітей дошкільного віку. Трудові дії дисциплінують

 дітей, зобов'язують їх доводити справу до кінця, переборюючи об'єктивні і суб'єктивні труднощі.

Діти охоче працюють, особливо на свіжому повітрі, відчувають радість від фізичної праці, навіть, при умові подолання посильних для них перешкод. Але тривалі і особливо одноманітні дії стомлюють дитину — тоді інтерес до праці зникає.

Трудові доручення, що вимагають довільних розумових дій, потребують значного напруження і подолання внутрішніх, суб'єктивних труднощів, особливо в період, коли ще не утворилися навички. В таких випадках діти можуть виявити небажання виконувати доручення. Щоб запобігти цьому, необхідно поступово ускладнювати трудові доручення, привчаючи дітей разом з цим до подолання труднощів.

Окремі діти виконують трудові завдання механічно, без усвідомлення процесу і способів виконання. Це може спричинитися до появи негативної звички маскувати удаваною працею неробство.

Виконання трудових дій потребує відповідних умінь та навичок. Вони певною мірою переносяться на трудові доручення з ігрової діяльності, але основи їх формуються в процесі трудового виховання.

Характерною особливістю утворення умінь і навичок у дошкільників є те, що діти, наслідуючи дії дорослого, керуються не навчальними цілями, а бажанням виконати доручення. Виконуючи його, вони повторюють необхідні дії та операції і поступово оволодівають ними.

Щоб керувати процесом утворення навичок, вихователь повинен сам вміти все робити. Правильно і емоційно проведений показ прийомів користування знаряддям завжди викликає у дітей бажання робити так само добре, як це робить вихователь.

Діти оволодівають раціональними прийомами праці лише тоді, коли інструктаж носить не загальний характер, а включає в себе конкретні вказівки. Засвоєні трудові дії стануть звичними і не будуть деавтоматизуватися, якщо вони систематично підкріплюватимуться виконанням трудових завдань.

В умовах комуністичного виховання у дітей формується спрямованість на трудову діяльність. Завдяки цьому, діти прагнуть до трудових дій, намагаються брати участь у спільній праці з дорослими, виявляють турботу про виконання трудових доручень. Ознайомлення дітей шляхом бесід, занять і екскурсій з працею дорослих збуджує у них інтерес до трудової діяльності. Особливо цьому сприяє така організація виховання дітей, в якій у дитини формується не тільки об'єктивна, а й суб'єктивна необхідність в ній. Цього можна досягти при умові, що дитина позитивно переживає виконання трудових завдань, відчуває радість праці.

Важливу   роль у розвитку   схильності до праці відіграє довір'я дорослих щодо можливостей дитини, вміння довести до свідомості дітей, що вони дійсно роблять важливу справу, по­стійне заохочення їх до праці. Особливо важливо, щоб праця дітей в сім'ї і дитячому садочку ставала їхнім обов'язком, своєрідною традицією і створювала атмосферу загальної радості, піднесеного настрою в процесі праці. Спрямованість дитини на працю сприяє появі і зміцненню в ній потреби працювати. Важливу роль у цьому відіграє формування ідейних мотивів праці, які є внутрішніми стимулами до неї.

На третьому-четвертому році дошкільники виконують те чи інше доручення не заради його самого, а для того, щоб одержати схвалення дорослих, виявити до них повагу і слухняність. У цей період трудові доручення в значній мірі виконуються з ігрових мотивів. Дитина береться за молоток чи ганчірку тільки для того, щоб активізувати своє спілкування з дорослими. Мотиви в цьому віці конкретні і здебільшого виникають як реакція на певну конкретну ситуацію, а тому вони мінливі, нестійкі.

На п'ятому році і далі починають розвиватися більш узагальнені і суттєві для цієї діяльності мотиви: стійке бажання допомогти дорослим; робити самостійно, як старші; робити корисну справу для дітей групи, дитсадка. Ігрові мотиви поступово підпорядковуються трудовим. Дитині хочеться гратися, але, одержавши трудове доручення і усвідомлюючи свій обов'язок, вона поступається грою. Діти починають розуміти те, що працювати треба чесно й сумлінно. Виховання у дитини мотивів такого ставлення до трудової діяльності є одним з найважливіших завдань трудового виховання дитини.

В трудовій діяльності дошкільників, як і в ігровій та навчаль­ній, розвиваються різноманітні здібності. Можна помітити, як у дітей в зв'язку з виконанням трудових завдань розвивається здатність планувати роботу, самоконтроль, уміння погоджувати свої дії з іншими при колективному виконанні трудових доручень.

Трудові доручення ставлять вимоги до психічних особли­востей їх виконавця. Зважаючи на особливості праці — її обсяг, трудність виконання, темп, необхідність взаємодіяти з іншими, потрібно ураховувати особливості вищої нервової діяльності дітей, їх темперамент. Це дасть можливість забезпечити інди­відуальний підхід до дітей.

Вітчизняні психологи показали роль виконання дітьми трудових доручень у вихованні таких важливих рис характеру, як позитивна цілеспрямованість, самостійність, працьовитість, охайність, критичність і самокритичність, схильність до взаємодопомоги тощо.

Формування цих рис проходить певні етапи. У молодшого дошкільника вони тільки намічаються, в середньому і старшому дошкільному віці виявляється бажання дитини бути працьовитою і акуратною, діти цього віку стають більш терпеливими, прагнуть до колективної праці і взаємодопомоги.