Тема: Психологічні основи фізичного виховання дошкільників.

Тип лекції: інформаційна

Мета: довести значущість фізичного розвитку дошкільника в контексті всебічного розвитку особистості; познайомити з особливостями фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Література:

1. Дошкільна педагогічна психологія\ Під ред.. Ніколенка Д.Ф. – К.: КДПІ, 1970.-с.63-69

Хід заняття

I. Організація початку заняття.

II. Актуалізація опорних знань.

III. Викладення нового матеріалу.

План теми

1. Значення фізичного виховання для розвитку дитини.

2. Особливості фізичного виховання дітей дошкільного віку.

III. Домашнє завдання.

IV. Заключна частина.

1. Фізичне виховання дітей дошкільного віку спрямоване на зміцнення їхнього здоров'я, правильний фізичний розвиток, розвиток рухової системи організму і виховання культурно-гігієнічних навичок. Все це сприяє всебічному гармонійному розвитку особистості і формуванню її фізичної досконалості.

Фізичне виховання сприяє також формуванню у дитини таких морально-психологічних якостей, як витривалість і витриманість, мужність, наполегливість, спритність, кмітливість, уважність і спостережливість. Фізичне виховання відбувається як на спеціальних заняттях, так і в поєднанні з іншими видами і формами виховної роботи з дітьми -  екскурсіями, руховими і дидактичними іграми.

Фізичне виховання - одна зі складових частин всебічного виховання дітей дошкільного віку. У рамках особистісно орієнтованої моделі виховання у дошкільному навчальному закладі і педагогам, і батькам важливо знати особливості дітей кожного вікового періоду, слід зрозуміти, що під впливом вірно підібраних засобів фізичного виховання, формуються рухові навички, розвиваються фізичні якості і створюються умови дія розумового, морального, естетичного й трудового виховання дитини.

Метою фізичного виховання є підготовка фізично розвиненої особистості. Для всіх навчальних установ мета єдина і обумовлюється реалізацією таких завдань:

•    оздоровчі: зміцнення здоров'я, загартування організму, виконання гігієнічних правил, профілактика захворювань.

•    навчальні: формування рухових навичок і умінь, розвиток фізичних, сенсорних якостей, формування культу здорового образу життя.

•    виховні: сприяння розумовому, моральному, естетичному й трудовому вихованню.

Завдання конкретизуються залежно від контингенту тих, хто навчається (вікових особливостей, стану здоров'я, рівня фізичної культури). Педагогами ДН3 цілеспрямовано планується робота з фізичного виховання. Облік її результатів дає змогу перевірити ефективність підібраних фізичних вправ, методів навчально-виховного процесу.

Моніторинг здоров'я і розвитку дітей є підґрунтям забезпечення індивідуалізованого навчального процесу на основі знань особливостей розвитку, здоров'я, потенціальних можливостей кожної дитини.

2.Основою системи фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах залишається руховий режим як сукупність різних засобів та організаційних форм роботи з дітьми у достатньому обсязі, раціонально поєднуваних і послідовно використовуваних залежно від віку дітей, місця їх у режимі дня, сезону тощо.

У межах активного рухового режиму щоденний обсяг рухової активності, рекомендований для дітей молодшого дошкільного віку, становить 3-4 години, для старших дошкільників - 4-5 годин.

Ефективність фізичного виховання забезпечується комплексним застосуванням традиційних засобів фізичного виховання. Це, зокрема: фізичні вправи (гімнастика, ігри, елементи спорту й туризму); оздоровчі сили природи (повітря, сонце, вода); гігієнічні чинники (режим харчування, занять і відпочинку, гігієна одягу, взуття, обладнання тощо).

Сукупність організаційних форм обов'язкових для впровадження в освітній процес, становлять: заняття з фізичної культури, фізкультурно-оздоровчі заходи (ранкова гімнастика, гімнастика після денного сну, фізкультхвилинки, загартувальні процедури); різні форми організації рухової активності у повсякденні.

Фізичне виховання успішно здійснюється тоді, коли дитину навчають правильно відчувати і сприймати рухи свого тіла. Для цього необхідно розвивати у неї увагу не лише до вказівок і сигналів дорослого, а й до власних рухів і дій під час виконання фізкультурних вправ, у грі, в праці. Це сприятиме самоконтролю за власними діями і рухами і самокорекції. Успіх фізичного розвитку і виховання спирається також на поступове вдосконалення, закріплення і наступне відтворення засвоюваних елемен­тів і цілого. В процесі засвоєння вправ слід поступово розвивати уявлення способів використання вправ та осмислення їх дитиною. Цьому сприяють спостереження фізичних вправ інших, особливо спортсменів, художньо-літературні описи фізичної досконалості, показ вправ вихователем.

Необхідною умовою фізичного виховання є систематичне вправляння організму і формування у дітей потреби в регулярних фізичних вправах та санітарно-гігієнічних діях. Потреби в цьому розвиваються на основі усвідомлення користі фізкультурних вправ та при умові розвитку у дитини таких вольових якостей, як самовладання, уміння переборювати труднощі, виконувати у відповідності з правилами вправляння фізкультурний комплекс. При дотриманні системи вправ формуються відповідні динамічні стереотипи, що є фізіологічною основою навичок і звичок. При їх наявності дитина відчуватиме потребу в фізичній культурі і вдаватиметься до неї як до засобу самовдосконалення.

У психології фізичного виховання центральне місце посідає активізація оволодіння руховою справою. Цьому сприяє формування у дітей правильних уявлень про фізкультурні та гімнастичні рухи і дії через рухливі ігри, вправи з- ходіння, бігу стрибки, дії з різними предметами, спеціальними знаряддями.

Рухову активність і вмілість дітей необхідно виховувати цілеспрямовано, в певній системі і послідовності, а не у спосіб випадкових вправ. Безсистемність у фізичному вихованні веде до безсистемності в діях, засвоєння непотрібних, а то й шкідливих рухів та негативних звичок — неакуратності і непослідовності, неточності в діях, що потім переноситься й на інші види діяльності дитини. Тому, крім загальної активізації рухових систем дитини у фізичному вихованні, треба застосовувати спеціалізовані фізичні вправи, передбачені програмою виховання дітей дошкільного віку. Фізичні вправи у фізичному вихованні повинні бути систематичними і відповідати віковим та індивідуальним особливостям розвитку дитини. Відхилення у фізичному і психічному розвитку дитини (пасивність або збудливість, позитивне або негативне ставлення до вправ і оздоровчих про­цедур, стан здоров'я та ін.) завжди повинні бути вихідними при виборі системи вправ і фізвиховних заходів. Лише за таких умов вправи сприятимуть зміцненню здоров'я, нервової та інших систем організму, стануть засобом вдосконалювання рухової вправності, вміння. Фізична стрункість, осанка, уміння триматися є важливою умовою естетичного виховання — чарівність художніх рухів привертає увагу дітей. Вольові якості, що міцніють в процесі вправ, стають важливою основою розумового, трудового і  морального виховання.

До трирічного віку фізичні вправи не виділяються як спеціальні заняття. У дошкільному ж віці вони посідають вже певне місце на заняттях з фізичної культури.

Перед тим, як почати вправи з дітьми, їх знайомлять з тим, що треба робити, показують, як треба робити, а потім розучують дію. В процесі вправляння дітей привчають слухати сигнали, підкорятися їм. Аналіз і синтез, що відбуваються під час вправляння, сприяють утворенню образа дії, яким дитина керується, контролюючи себе і вдосконалюючи свою рухову здатність, навички. При цьому необхідно слідкувати, щоб діти правильно наслідували людей і тварин, рухи і дії яких вони імітують у рухових іграх. Виправляти, повторно показувати дії треба спокійно, терпляче, щоб своїми зауваженнями активізувати прагнення дитини до подолання припущених нею помилок.

Словесні вказівки у переддошкільному віці в цілому підпорядковані показу дій, а в дошкільному — пояснення і сигнали набувають вже відносно самостійного значення. Мовні інструкції повинні бути чіткі, ясні і короткі, а спонука до дій — активна, доброзичлива. Словесні вказівки потрібно конкретизувати розчленованими рухами, які являють собою основну фактуру фізичного виховання.

У старшому дошкільному віці для фізичного розвитку використовуються також елементи спорту — катання на лижах, на ковзанах, вправи з м'ячем та ін. Але спортивні вправи в цьому віці треба спрямовувати не на подолання максимальних навантажень і встановлення рекордів у змаганнях, як це буває у спортивних діях дорослих, а на зміцнення здоров'я, піднесення настрою, збудження інтересу до спорту, до оволодіння технікою рухових дій, щоб вони ставали звичними, підвладними волі дитини. Вправляння сприяє правильному сприйманню і осмисленню всіх компонентів фізкультурних дій.

Зацікавленість дітей у підтриманні необхідних режимних моментів краще формується тоді, коли вихователь стає співучасником здійснюваного режиму. Інтерес вихователя до дитини, його участь у рухливих іграх, фізкультурних вправах викликає і підвищує активність дитини. За таких умовах вона відчуває більшу впевненість у своїх діях і досягає кращих успіхів.