Готуємося до державних екзаменів. Основи природознавства і методика
1. Спостереження як основний метод ознайомлення дітей з природою. Види спостережень. Методика проведення спостережень в різних вікових групах.
Спостереження розділяють як:
а) важливий психологічний процес ;
б) вид навчальної і пізнавальної діяльності;
в) метод навчання.
1.Спостереження — це складна психологічна діяльність, в якій сприймання, мислення і мова об'єднуються в єдиний цілий акт розумової роботи.
2.Спостереження — це планомірне, більш або менш довготривале сприймання, що дає змогу простежити те чи інше явище ,зміни, які відбулися в об'єктах сприймання.
З. Спостереження — це основний метод ознайомлення дітей з природою.
Значення спостереження
Формується спостережливість, реалістичні уявлення про об'єкти природу та завзятки між ними, розвивається мислення, мова, пізнавальний інтерес, розвиваються аналізатори, засвоюються сенсорні еталони, вирішуються завдання екологічного виховання, формується любов до рідного краю, естетичні враження, сприяють фізичному розвитку дітей.
Види спостережень:
а) по тривалості: епізодичні, або короткочасні, довготривалі;
б) за дидактичною метою: первинні, повторні, заключні, порівняльні;
в) за способом організації: колективні та індивідуальні, планові і позапланові.
а) Епізодичні - це спостереження за тими об'єктами або явищами, які тривають не довго ( веселка, злива), або ж ті, до яких діти не можуть повертатися часто.
Короткочасні - проводяться кілька хвилин, повторюються, організовуються для формування знань про властивості об'єктів чи явищ. Діти вчаться розрізняти форму, колір, просторове розташування частин, а при ознайомлення з тваринами характер звуків і рухів.
Довготривалі - за ростом та розвитком рослин, за сезонними змінами в природі, використовується порівняння спостереження з попереднім. Довготривалі спостереженнярозбиваються на ряд короткочасних та епізодичних. Використовуються співставлення, виділяються нові ознаки.
Первинні - мають на меті створення першого уявлення про найбільш характерні властивості об'єктів, дати дітям цілісне враження яке потім буде доповнюватися, закріплюватися, уточнюватися.
Повторні - пов'язані з одержанням нової інформації про якості, зміни в об'єктах, закріплюються раніше здобуті знання.
Заключні - мають на меті дати повне уявлення про зміни, які відбулися у природі за відповідний проміжок часу.
Порівняльні - допомагають активізувати розмовну діяльність, спрямовані на виділення суттєвих ознак, підведення до узагальнень та класифікацій.
Колективні - проводяться з групою або підгрупою дітей.
Індивідуальні - для вирівнювання знань дітей; роботи з обдарованими дітьми; за ініціативою дітей.
Методика проведення спостережень
Методика проведення спостережень включає в себе чотири етапи:
1. Підготовчий мета: викликати у дітей інтерес до спостереження. Прийоми: бесіда, показ ілюстрації, розповідь про об'єкт спостереження.
2. Початок спостереження - мета: зосередити увагу на об'єкті.
Прийоми: у молодшій групі сюрпризний момент, загадковість; у старшій загадка, приказка або вірш ( тривалість невелика).
3. Основний - мета: дати конкретні уявлення про об'єкт.
Прийоми: обстеження, порівняння, розповідь, питання, висновки. Спостереження проводиться за схемою тобто за рослиною чи твариною.
4. Заключний - мета: підведення підсумків спостереження.
Основним методичним прийомом керівництва сприйманням дітей у процесі спостереження є запитання. Кожне запитання повинно містити конкретну думку, доступну розумінню дітей, у ньому має бути враховано і їх попередній досвід. Запитання повинні спонукати дошкільників до активного сприймання, засвоєння нового, максимально активізувати діяльність дитини.
Характер запитань, їх складність залежать від віку дітей. У групах молодшого дошкільного віку запитання вихователя спрямовані переважно, на визначення властивостей та якостей об'єктів: Якого кольору? Що робить? Що їсть? (Переважно репродуктивні). Запитання, що стосуються визначення залежностей між явищами, в цих групах ще обмежені.
У групах дітей старшого дошкільного віку кількість запитань, спрямованих на визначення залежностей між явищами в природі (тобто пошукових, проблемних), збільшується. Наприклад, чому навесні на снігу утворюється крижана кірочка? Чому на вулиці сніг розтанув, а в саду ще лежить? тощо. Знаходження відповідей на такі запитання активізують думку дітей, викликають інтерес до явищ, які спостерігаються, проте не завжди діти самі можуть знайти правильну відповідь. У таких випадках використовуєтьсяпояснення. Воно спрямоване на більш глибоке сприйняття тих сторін об'єкта чи явища, які важливі для засвоєння знань.
У молодших групах пояснення короткі, вони стосуються того, що безпосередньо бачать діти. Наприклад: Голуб полетів у голуб'ятник. Це будиночок, де живуть голуби.
Пояснення для дітей старшого дошкільного віку повинні підводити дітей до встановлення залежностей, узагальнень. Наприклад, пояснюючи дітям роль захисного забарвлення у комах, вихователь підводить дітей до узагальнення, що таке забарвлення допомагає комахам уникнути небезпеки, зберегти життя.
Під час спостережень, крім пояснень, можна застосувати розповідь. Вихователь розповідає про те, що дитина не може безпосередньо побачити. Наприклад, розглядаючи з дітьми мурашник, вихователь розповідає, що зверху видно лише частину мурашника. Мурашки живуть глибше, під землею. Бачите ці ходи? Вони ведуть під землю. Там мурашки побудували багато ходів, коридорів. У них живуть мурашки, їх личинки, лялечки.
У проведенні спостережень використовуються ігрові прийоми. Вони збільшують інтерес до спостережень, роблять сам процес більш доступним і привабливим. Використання їх особливо важливе у молодшому дошкільному віці для утримання уваги, кращого засвоєння матеріалу. Наприклад, імітація рухів тварини: «Пострибали, як горобчики», наближення об'єкта до дітей: «Ось рибка попливла до Вови, тепер до Юрка. До кого ще попливе?» Широко використовується звуконаслідування.
У групах старшого дошкільного віку ігрові прийоми використовуються рідше, бо увага дітей під час спостережень утримується з основному за рахунок новизни, пізнавальної насиченості. Ігрові прийоми, які використовуються в. цих групах, побудовані на змагальності: «Хто перший знайде серед дерев липу», «Хто перший помітить появу пуп'янка чи квітки», «Хто більше назве ознак певного об'єкта».
Важливе значення під час проведення спостережень маєвикористання художнього слова. Воно загострює чуттєве сприймання, сприяє створенню більш яскравих образів, викликає у дітей відповідний настрій. Використання в спостереженнях фольклору (загадок, прикмет? легенд) робить їх більш чіткими і конкретними. Прислів'я, приказки, загадкипідкреслюють особливості спостережуваного предмета: «Ніс довгий, а голос дзвінкий (комар)».
2. Праця дітей в природі як один із методів ознайомлення дошкільників з природою. Види і зміст праці у різних вікових групах. Форми організації праці дітей в природі.
Види праці в природі, її зміст у різних вікових групах
У дитячому садку організуються такі види праці в природі:
1. Праця, що зв'язана з доглядом за рослинами;
2. З доглядом за тваринами;
3. З охороною природи.
Зміст праці визначається для кожної вікової групи програмою. Праця, що зв'язана з доглядом за рослинами, має такий зміст:
1. Підготовка грунту до посіву (перекопування, розпушування) —виконується дітьми старшої групи.
2. Планування грядок (старша група).
3. Посів насіння - всі вікові групи, Діти молодшої групи висівають більш крупне насіння.
4. Садіння розсади - середня і старша групи.
5. Садіння живців кімнатних рослин - старша група.
6. Поливання - всі вікові групи.
7. Розпушування - середня і старша групи.
8. Прополювання - старша група.
9. Витирання листків кімнатних рослин - усі вікові групи.
10. Обприскування, зрізування сухих листків - старша група.
11. Підживлення, боротьба із шкідниками виконуються дітьми старшої групи разом з вихователем.
12. Збирання врожаю - всі вікові групи.
Праця, що зв'язана з доглядом за тваринами, містить:
1. Самостійне приготування кормів дня птахів, кролів - старша одіта,
2. Самостійне годування - старша група, Інші вікові групи виконують доручення під керівництвом вихователя.
3. Чищення кліток, миття поїлок тощо - старша група. В інших вікових групах діти виконують окремі доручення.
Праця, що зв'язана з охороною природи, містить:
1. Прибирання ділянки від сміття, камінців, листя - виконується дітьми всіх вікових груп.
2.Підгодування птахів - виконується дітьми всіх вікових груп.
3. Підгрібання снігу під дерева, кущі - виконується дітьми всіх вікових груп.
4. Укриття на зиму хризантем, примул товщ - виконується дітьми старшої групи.
Організація повсякденної праці в куточку природи, на городі, в квітнику
В куточку природи II молодша група
В основному вихователь виконує роботу по догляду за рослинами в присутності дітей. Показує як треба поливати рослини, просить допомогти подержати лійку, налити в неї води витерти широкий листок рослини і т. д. Пояснює для чого це потрібно робити,
В кінці зими висаджують цибулю. Кожна дитина саджає цибульку в ящик.
Середня група
Завдання - продовжувати формувати у дітей інтерес і любов до природи.
Праця - на початку року - вихователь в присутності дітей, а потім доручає дітям - витирати листя, поливати. Вихователь слідкує, як діти виконують ці дії. 3 середини зими — підгрупами працюють.
Стіл - закрити клейонкою; рукава підкачати 2-3 -витирати листя; 1-2 піддони; 1-2 - політають. Слідкувати за кожною дитиною. Після роботи все привести в порядок, рослини поставити на місце. Зимою - висівають овес.
Старша група
Діти починають чергувати в куточку природи під наглядом вихователя. Поливають рослини - всі по черзі, Вихователь вчить правильно поливати - носик лійки до краю горщика приставляти, не спішити, поливати поки вся земля стане вологою і на піддоні з'явиться вода, в цибулинних - тільки землю. Вода повинна відстоюватись в кімнаті. Діти витирають листя, обризкують, рихлять, видаляють сухі листки.
У дитячому садку використовуються різні форми організації праці дітей у природі: доручення, чергування, колективна праця.
Доступною формою залучення до щоденної трудової діяльності в дитячому садку є доручення. їх поділяють на види за складністю завдань (прості і складні), за тривалістю виконання (короткочасні і тривалі), за способом організації дітей (індивідуальні і групові). Трудові доручення широко використовуються в усіх вікових групах. Так, у молодшій групі напочатку року діти спостерігають, як вихователь годує рибок в акваріумі. Комусь із дітей він пропонує потримати коробочку з кормом, через певний час пропонує дати рибкам корм. Час від часу вихователь залучає дітей до витирання великих листків у кімнатних рослин, поливання рослин у кутку природи і на грядці. Ці перші трудові доручення допомагають підвести дітей до усвідомлення того, що все живе потребує догляду.
У середньому і старшому дошкільному віці доручення можуть мати триваліший і складніший характер. Дітям надається більше самостійності при їх виконанні, наприклад визначити, чи потребують квіти на квітнику поливання, і полити їх при потребі. Важливо використовувати доручення для індивідуальної роботи з дітьми.
Доручення вимагають керівництва з боку вихователя. Основними прийомами для цього є показ, нагадування, заохочування.
Чергування в кутку природи запроваджується в старшій групі. Це обумовлено складністю завдань, які повинні виконати діти самостійно. Перед початком чергування доцільно провести заняття, на якому вихователь ознайомлює дітей із щоденними обов'язками чергових, показує і пояснює, як треба доглядати рослин і тварин, нагадує про те, що діти вже знають і вміють.
Чергування у кутку природи є досить складною діяльністю, бо тут майже не повторюються ті ж самі дії: різні рослини потребують і різного догляду - одні треба поливати часто і щедро, інші - менше. Різного догляду потребують і тварини. Все це вимагає від вихователя уваги до керівництвароботою чергових, вміння чітко і дохідливо показати і пояснити, як треба виконувати обов'язки, часом нагадати, оцінити і заохотити сумлінне виконання обов'язків.
Черговими призначають кількох дітей, залежно від кількості об'єктів у кутку природи, найчастіше по 2-3.
Виконання обов'язків черговими здійснюється переважно вранці, до сніданку. Однак, якщо контингент дітей такий, що їх пізно приводять до дитячого садка, обов'язки чергових виконуються у другій половині дня, після денного сну.
При введенні нових об'єктів у куток природи слід організувати їх розгляд з усіма дітьми і розповісти про правила догляду за ними
Досить часто в дитячому садку організується колективна праця дітей. Вона характеризується спільною метою, виконанням роботи на одному просторі і в один і той самий час.
У молодшій і середній групах проводиться колективна праця, мета якої - навчити, як треба висаджувати насіння, поливати, прибирати ділянку тощо. Дітей старшої групи навчають перекопуванню і плануванню грядок, садінню живців кімнатних рослин, прибиранню у куточку природи тощо.
Під час колективних форм праці діти найчастіше виконують такі завдання, які організуються вперше і потребують навчання дітей певним умінням. Наприклад, до того, як давати індивідуальні і групові доручення дітям на прополювання, розпушування тощо, організується колективнапраця.
За способом організації дітей колективна праця дітей може бути:
а) спільно-індивідуальна (кожна дитина садить на своєму рядку розсаду);
б) спільно-послідовна;
в) спільно-взаємодіюча.
Під час колективної праці слід дотримуватися такої структури її побудови, яка обумовлена педагогічними вимогами до організації праці. Наводимо структуру найбільш розповсюдженої колективної праці, зв'язної з вирощуванням рослин.
3. Ігрові методи ознайомлення дітей з природою. Види ігор. Методика проведення дидактичних ігор.
Гра - основна діяльність дитини дошкільного віку, в якій вона найбільше задовольни свої потреби, ігри викликають у дітей задоволення, підвищують емоційний тонус, сприяють формуванню у них уявлень про об'єкти природи, їх якості, виховують позитивне ставлення до природи. Було доведено, що використань дидактичних ігор природного змісту за умови відповідної підготовки дітей і в певній системі дає змогу формувати у дітей міцні знання, систематизувати їх, підводити до узагальнень, розвивати мислення, мову. Отже, ігри сприяють піднесенню ефективності навчання дітей у дитячому садку кращій підготовці до навчання в школі.
Види ігор з ознайомлення дітей з природою.
Для вирішення завдань ознайомлення дошкільників з природою в д/с використовуються ігри:
А) Будівельно - конструктивні ігри з природним матеріалом - одні з найулюбленіший дітьми ігор у всіх вікових групах, цінність їх у тому, що в процесі ігор діти знайомляться : властивостями природних матеріалів. У дітей розвивається уява, вміння зосереджуватися, доводити до кінця почату справу, домагатися узгодження.
Для ігор з піском і водою потрібно створити відповідні умови.
Для дітей молодшої групи треба мати 2-3 пісочних ящики з бортиками. Така вимога зумовлюється схильністю дітей до наслідування, бажання одночасно займатися тим, чим займаються інші діти.
Для дітей старшого дошкільного віку потрібний дворик для піску, для реалізації задумів дітей слід використовувати більше різноманітного підсобного матеріалу: невеликі дощечки різнихрозмірів, які діти використовують для перекриття поверхів, лінолеум, мозаїку, маленькі прапорці для прикрашення будови, та ін. Все це доцільно зберігати в ящику поряд з двориком для піску
Для ігор з водою в молодшій групі доцільно використовувати виносні пластикові басейни. Для пізнання властивостей різних предметів, які плавають або тонуть у воді, дітям пропонують різноманітні іграшки.
Узимку на ділянці організуються ігри з снігом, льодом. Для дітей молодшої групи можна побудувати з їх допомогою невеличку снігову гірку, прикрасити її і запропонувати катати ляльок.
У середній і старшій групах завдання ускладнюються. Крім сніговика, діти будують фортеці, фігурки звірів тощо.
Для забав з льодом заливаються невеликі різнокольорові льодові доріжки.
У холодну пору року для підвищення рухової активності дітей використовуються ігри : вітром, для чого навчають виготовленню млинів, та ін.
Б) Дидактичні ігри під час ознайомлення дошкільників з природою («Лісовий дитячий садок», «Лісова школа», «У ведмедика день народження») виконують три функції:
1) закріплення знань про природу,
2) діагностика наявних у дітей знань про природу,
3) формування знань про природу.
У процесі дидактичних ігор у дітей виховується вміння уважно слухати і відповідати на запитання, самостійно розв'язувати поставлене завдання, пригадувати, думати, утримуватися від бажання щось сказати, коли правила гри цього не дозволяють. Все це сприяє розвитку вольових процесів, мови, мислення, уваги, пам'яті.
В) настільно-друковані ігри, якими діти можуть вільно користуватися за їх бажанням, також і на заняттях.
В ознайомленні з природою використовуються такі види дидактичних ігор:
1) з природними матеріалами,
2) з картинками ( у т.ч. настільно-друковані),
3) з іграшками,
4) словесні.
У дидактичних іграх з природними матеріалами дітиоперують з реальними природним об'єктами (овочами, фруктами, ягодами, квітками тощо), внаслідок чого у дітей формуються реалістичні уявлення про об'єкти природи.
У дидактичних іграх з картинками навчальні завдання вирішуються за допомогою картинок.
В роботі з дошкільниками широко використовуються настільно-друковані ігри " Свійські тварини", "Квіти", "Зоологічне лото" тощо. Переважну більшість з них побудовано на принципі лото
Дидактичні ігри з іграшками найчастіше використовуються в молодших групах для закріплення назв тварин, їхніх характерних ознак, голосів.
Досить широко використовуються словесні дидактичні ігри. Вони проводяться з метою закріплення знань про певні об'єкти природи, навчання дітей класифікувати, виділяти зв'язки природі, доводити свою думку, узагальнювати.
Г) Рольові (творчі) ігри. Під час ознайомлення дошкільників з природо] використовуються як засіб закріплення знань дітей про природу. Для успішного проведення елі збагачувати дітей враженнями, подавати допомогу у розгортанні сюжету. Вихователь повинен тактовно допомагати дітям, сприяти їх ініціативі, творчості, формуванню дружніх взаємин.
Д) Рухливі ігри в ознайомленні з природою розглядаються як засіб закріплення уявлення дітей про повадки, голоси, способи пересування тварин. Багато рухливих ігор, як про це свідчать ї: назви "Кіт і миші", "Пташки і кіт", "Квочка з курчатами", та ін., вимагають наявності відповідна уявлень у дітей про спосіб життя, пристосування, характер рухів, голосів тощо.
Методика організації і проведення дидактичних ігор.
Для того, щоб дидактична гра досягла мети, необхідно правильно підібрати її відповідно до віку дітей. Ігрові завдання в іграх мають різний рівень складності.
Молодший дошкільний вік
1. Починається гра з сюрпризного моменту з метою зосередження уваги.
2. Розглядання і коротка бесіда про предмети, з якими діти будуть грати. Це зумовлено потребою пригадати назви, властивості, оскільки гра вимагає відповідних знань.
3. Пояснення правил у ході гри.
4. Хід гри.
5. Позитивна оцінка всіх дітей.
Середній дошкільний вік
1. Сюрпризний момент можна використовувати лише у першому півріччі, оскільки у дітей вже сформувався інтерес до гри.
2. Розглядання предметів і коротка бесіда про них.
3. Пояснення правил гри.
4. Закріплення правил.
5. Хід гри.
6. Диференційована оцінка дітей.
Старший дошкільний вік
1. Коротка бесіда про об'єкти природи.
2. Пояснення правил, закріплення.
3. Хід гри у першому варіанті.
4. Пояснення другого варіанта гри, закріплення.
5. Хід гри у 2-му варіанті.
6. Підсумок гри - оцінка вихователем діяльності дітей у грі.
Участь дітей в аналізі і оцінці дій товаришів у грі.
4. Розповіді та бесіди про природу. Значення розповідей бесід. Види розповідей, бесід.
У педагогічній літературі бесіда визначається як цілеспрямована, організована розмова з дітьми. Значення бесіди полягає в тому, що вона активізує розумову діяльність дітей, оскільки в процесі бесіди створюються можливості для використання раніше набутих знань. В ході бесіди пізнаннязакріплюються, збагачуються і уточнюються. У процесі бесіди діти підводяться до встановлення причинних зв'язків і залежностей у природі, розвивається зв'язна мова дітей, формуються розумові операції. Під час бесід виховується ставлення дітей до природних об'єктів.
У процесі ознайомлення дошкільників з природою використовуються вступні, супровідні і заключні бесіди.
Вступна бесіда ставить за мету пов'язати попередні знання дітей з вивченням нових, викликати інтерес до них, з'ясувати, що діти недостатньо засвоїли і на що треба звернути увагу. Найчастіше такі бесіди проводяться перед спостереженнями, екскурсіями. ("Чи були ви, діти, на річці? Як називається наша річка? Що цікавого бачили ви на річці?")
Досить часто використовується супровідна бесіда у поєднанні із спостереженнями, розгляданням ілюстрацій, під час дослідів тощо. Питання, які ставить вихователь, повинні активізувати думку дітей, вести їх від виділення зовнішніх ознак до порівнянь, встановлення зв'язків і залежностей. Наприклад, під час спостережень за погодою з'ясовують, яка сьогодні погода, чи такою ж вона була вчора? Чому сьогодні стало прохолодніше?
Заключна бесіда спрямована на систематизацію і узагальнення одержаних фактів, їх конкретизацію, закріплення, уточнення. Ці бесіди за змістом можуть бути різного рівня: одні проводяться після спостереження за вузьким колом об'єктів, наприклад, що бачили діти на водоймі, на луці, у лісі. Можуть проводитися бесіди за більш широким колом явищ (бесіди про осінь, зиму, весну, літо, про неживу природу, свійських і диких тварин тощо). Під час цих бесід узагальнюються знання дітей, набуті за тривалий час.
З усіх видів бесід проведення заключної бесіди вимагає найбільш ретельної підготовки дітей і вихователя. Успіхузагальнюючої бесіди залежить від:
1 Чуттєвого досвіду дітей.
2. Плану бесіди, в якому слід передбачити, які питання треба уточнити, до яких узагальнені висновків потрібно підвести дітей.
3. Правильного добору ілюстративного матеріалу.
Бесіда - це результат проведеної з дітьми роботи. Тому перед вихователем стоїть завдання нагромадження у дітей уявлень через спостереження, трудову діяльність, ігри, читання природознавчої літератури, розповіді. Вести з дітьми бесіди можна лише про те про що у дітей є конкретні уявлення.
Чому вони відлетіли? Які птахи залишилися? Чим вони живляться тепер? Як готуються зимувати жаби, їжачки? Чому вони засинають?".
Опора на досвід дітей і логічна послідовність запитань забезпечують більшу зацікавленість, активність дітей, підводять до більш узагальненого розуміння зв'язків у природі.
До запитань вихователя ставляться певні вимоги.
Запитання:
1. Пропонуються всій групі, оскільки в них завжди є розумові завдання, які повинні вирішуватися всіма дітьми.
2. Мають бути зрозумілими, точними, короткими.
3. Повинні містити одну думку.
Не слід ставити запитань, що вимагають відповіді «так» або «ні» через те. Що вони не забезпечують достатньої розумової і мовної активності дітей.
Вихователь у ході бесіди повинен піклуватися про те, щоб використати різноманітний наочний матеріал, який допоможе дітям і виділити суттєві ознаки явищ. Це - календарі природи, малюнки дітей, ілюстрації, картини, а також технічні засоби - діапозитиви, грамзаписи, які підвищують емоційну насиченість бесіди, В процесі бесіди можна використовувати знайомі дітямвірші, прислів'я, загадки, приказки.
Бесідою слід керувати так, щоб не давати дітям ухилятися від теми, в той же час вести її невимушено. Доцільно спонукати всіх дітей до оцінки думок, що ними висловлюються, і неухильно вести до кінцевих висновків. Важливо, щоб діти самі сформулювали висновки, узагальнення, а не повторювали їх за вихователем??
Заключні бесіди завершують роботу по ознайомленню дітей з сезонними явищами природи і повинні проводитися в кінці сезону
Розповідь вихователя про природу повинна відповідати ряду вимог. Вона має сприяти формуванню вірогідних знань, про природу; в ній повинні у доступній формі розкриватися зв'язки і залежність у природі; розповідь повинна бути образною, емоційною, цікавою, спрямованою на формування у дітей розумного, доброго ставлення до природи. Розрізняютьсюжетні і описові розповіді. В основі сюжетної розповіді завжди якась подія, випадок. Наприклад, після вихідного дня, коли діти отримали нові враження, вихователь спонукає їх до розповідей, сам починає з цікавого випадку, який трапився з ним або який він спостерігав.
- До сюжетних розповідей належать словесні логічні завдання — різновид розповіді, в якій перед дітьми ставиться проблемне питання, яке їм пропонується вирішити.
Значно частіше у повсякденному житті і на заняттях використовуються описові розповіді, мета яких - подання інформації про ті чи інші об'єкти природи. Слід відразу відзначити, що описові розповіді сприймаються дошкільниками не з меншим інтересом, якщо вони подаються з урахуваннямнижче зазначених вимог. Важливе значення має те, що найчастіше вони поєднуються із сприйманням реального об'єкта природи чи з картиною. Описова розповідь повинна містити такіелементи інформації: !
1. Про естетичні властивості об'єкта, деякі особливості будови.
2. Про зв'язок рослини, тварини з умовами життя. В розповідях про тварин - де живе, чим живиться, як захищається, найбільш цікаві сезонні зміни.
3. Про значення рослини, тварини у природі і житті людини.
5. Заняття як основна форма організації дітей при ознайомленні з природою. Характеристика типів занять. Підготовка вихователя до заняття.
Заняття розглядається як важлива форма робити по ознайомленню дошкільників з природою. Це зумовлене тим що заняття дають змогу формувати знання у всіх дітей одночасно, у певній послідовності з урахуванням можливостей дітей і природного оточення. Під керівництвом вихователя відповідно до програми у дітей формуються системні знання, розвиваються пізнавальні процеси, здібності, формується правильне ставлення до природи.
Розрізняються кілька типів занять залежно від дидактичної мети, яка вирішується на заняттях.
1. Пертий тип - первинно-ознайомлювальні заняття.
Якщо на занятті діти вперше знайомляться з певними об'єктами або явищами природі, їх визначають як первинно-ознайомлювальні. На них у дітей формуються конкретні уявлення про неживу природу, рослини, тварин, особливості їхнього розвитку за певних умов. Діти вчаться впізнавати за зовнішніми ознаками кімнатні, садові, лісові, лучні рослини, диких і свійських тварин, знайомляться із способом їхнього життя, живленням, сезонними змінами тощо.
Основними методами проведення цих занять є:
- спостереження,
- досліди,
- розглядання картин,
- показ діапозитивів,
- діа-, кінофільмів у поєднанні із словесними методами. Організаційним різновидом цих занять часто є екскурсія в природу чи на
сільськогосподарські об'єкти.
2. Другий тип - заняття, спрямовані на уточнення, розширення,
поглиблення знань, формування практичних навичок догляду за живимиоб'єктами у ході вирощування їх.
поглиблення знань, формування практичних навичок догляду за живимиоб'єктами у ході вирощування їх.
Основними методами проведення цих занять є:
- спостереження,
- досліди,
- розглядання картин,
- показ діапозитивів,
- діа-, кінофільмів у поєднанні із словесними методами.
- праця в природі,
- ігри,
- читання творів дитячої природознавчої літератури тощо.
- 3. Третій тип - поглиблено-пізнавальні заняття.
Заняття спрямовані на узагальнення і систематизацію знань дітей про природу. Це поглиблено-пізнавальні заняття, змістом яких є встановлення причинних зв'язків, залежностей, систематизація знань. Основними методами проведення цих занять є: - бесіди,
- дидактичні ігри,
- узагальнюючі спостереження,
-демонстрація моделей, які розкривають взаємозв'язок рослинного і тваринного світу і зовнішнього середовища.
4. Четвертий тип - комбіновані заняття.
На цих заняттях розв'язуються два дидактичних завдання - засвоєння нових знань і уточнення раніше засвоєних.
Останнім часом набули популярності інтегровані заняття. Інтегровані заняття дають змогу вихователю творчо перерозподілити час для засвоєння програми з тих чи інших розділів, логічно об’єднуючи їх. Завдання по ознайомленню з природою можуть здійснюватися в процесі занять з розвитку мови, образотворчої діяльності. Одночасно в процесі ознайомлення з природою можна здійснювати завдання по формуванню початкових математичних уявлень (величини, форми, тощо).
Комплексні заняття — це сполучення занять з двох розділів, об'єднаних однією темою. Наприклад, ознайомлення з весняними рослинами і малювання пролісків і підсніжників. Таке об'єднання дозволяє оптимізувати процес засвоєння дітьми знань. Новий матеріал на таких заняттях не може бути з обох розділів. Доцільно планувати з одного — знайомий, з іншого — новий.
Ефективність занять залежить від їх підготовки і проведення. Намітивши тему заняття, вихователь повинен розробити програмні завдання. Вони включають освітні, виховні завдання та завдання на розвиток особистості. У визначенні змісту програмних завдань вихователь виходить з вимог програми, рівня розвитку дітей і особливостей природного оточення дитячого садка. Слід уточнити місце даного заняття в системі роботи (чи йде на занятті процес формування початкових знань, чи їх збагачення, систематизація, вправляння у застосуванні знань і т. д.). Міцність засвоєння знань вимагає поступового оволодіння ними дітьми через первинне ознайомлення, збагачення, закріплення і узагальнення.
Важливий етап підготовки до заняття — вибір методу.Він залежить від дидактичної мети, змісту пізнавального матеріалу, особливостей природного оточення, вікових можливостей дітей. Вибраний метод або їх сукупність повинні забезпечити повноту виконання програмних завдань і активну розумову діяльність дітей. В ознайомленні дітей з природою необхідно забезпечити пріоритет методам, що забезпечують безпосередній контакт з природою.
Важливе значення в проведенні занять маєрозміщення дітей. Для розглядання тварин, кімнатних рослин, картин доцільніше дітей садити півколом. Це дозволяє всім брати активну участь у занятті. За наявності роздавального матеріалу краще досадити дітей за столами.
Готуючись до занять, вихователь повинен підібратинаочні посібники: картини, малюнки, гербарії тощо. Під час розглядання тварин — відповідні корми, предмети догляду. Після цього вихователь продумує хід заняття: послідовність роботи, систему прийомів, що активізують розумову діяльність дітей (пошукові запитання, порівняння, ігрові прийоми тощо).
У ході заняття важливо залучати до виконання завдань усіх дітей.
Наприкінці заняття вихователь, як правило, користується педагогічною оцінкою навичок і умінь, ставлення дітей до заняття, їхньою пізнавальною активністю. Диференціація оцінки залежить від віку дітей.
6. Прогулянки і екскурсії в природу як особливий вид занять. Види екскурсій, їх структура. Організація і методика керівництва екскурсіями в різних вікових групах.
Особлива цінність екскурсій та прогулянок у природу в тому, що діти знайомляться з явищами природи в їх природному оточенні, з рослинами і тваринами в середовищі їх існування. Це дає змогу формувати реалістичні уявлення про природу, а також перші елементи матеріалістичного світорозуміння. Діти вчаться спостерігати, помічати особливості, які відбуваються в природі, взаємозв'язки. Виховується спостережливість, допитливість.
Прогулянки та екскурсії дають дітям радість, виховують любов і бережливе ставлення до природи, формують навички поведінки в природі, розвивається мислення, мова, пам'ять, сенсорика.
Сприймання яскравих пейзажів, поєднане з образним словом вихователя, пробуджує у дітей почуття краси, виховує любов до природи. Знання, що одержують діти на екскурсіях та прогулянках, є важливими для екологічного виховання.
Екскурсії - найцінніші заняття для фізичного розвитку дітей, зміцнення їх здоров'я.
По виду екскурсії умовно поділяються на два види: природознавчі (в парк, ліс, на річку, в зоопарк і т.д.) і на сільськогосподарський об'єкт (в поле, в сад, на город, на птахоферму і т.д.).
СТРУКТУРА ЕКСКУРСІЇ В ПРИРОДУ.
1. Встановлення зв'язку з попереднім досвідом дітей.
2. Повідомлення мети екскурсії.
3. Колективне спостереження. Індивідуальні спостереження.
4. Розповідь вихователя.
5. Д / ігри - для закріплення в цікавій формі набутих знань.
6. Збір природного матеріалу.
7. Підведення підсумків.
СТРУКТУРА ЕКСКУРСІЇ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ОБ'ЄКТ
1. Встановлення зв'язку з попереднім досвідом дітей.
2. Повідомлення теми.
3. Колективне спостереження.
4. Розповідь вихователя або екскурсовода.
5. Підведення підсумків.
Екскурсії проводяться починаючи з середньої групи. Природознавчі екскурсії проводять в певній системі, організовувати їх треба на одні і ті самі об'єкти в різні пори року, щоб простежити сезонні зміни в них. Сільськогосподарські екскурсії організовуються епізодично. До методики проведення екскурсії входить: підготовка вихователя, підготовка дітей, хід екскурсії,
ПІДГОТОВКА ВИХОВАТЕЛЯ.
Плануючи екскурсію, вихователь точно визначає тему і мету екскурсії, конкретизує програмний зміст, намічає місце екскурсії, об'єкти для спостереження. Кількість нових об'єктів не повинна, перевищувати 2-3 у середній групі; 3-4 у старшій групі і 5-6 у підготовчій групі. Під час визначення місця екскурсії треба враховувати фізичні можливості дітей, особливості дороги, пору року, стан погоди. Як правило, маршрут не повиненперевищувати 2-3 км в обидва кінці.
Вихователь повинен оглянути місце екскурсії за 1-2 дні до неї, уточнити, маршрут, знайти потрібні об'єкти, намітити послідовність спостережень, як буде проводитись спостереження, збір матеріалу, а також місце для відпочинку, проведення гри. Вихователь заздалегідь підбирає вірші, загадки, й інший матеріал, який потім використовує в роботі з дітьми. Вихователь також готує екскурсійне обладнання. Перед екскурсією він продумує, яке обладнання взяти з собою, якемісце підготувати в групі для розміщення об'єктів, принесених з екскурсії.
Вихователі повинні бути добре обізнані з законодавством про охорону природи, Червоною книгою України, щоб не завдати шкоди природі, взяті в дитячий садок тварини повинні бути повернені в природу.
ПІДГОТОВКА ДІТЕЙ.
За кілька днів до екскурсії вихователь проводить з дітьми невелику бесіду, з тим, щоб викликати у них інтерес до майбутнього заняття, оживити враження від попередньої екскурсії. Діти повинні знати, куди вони підуть і для чого. Добре разом з дітьми готувати екскурсійне обладнання, щоб підвищити інтерес до екскурсії. Одяг дітей має бути легкий, взуття зручне. Щоб уникнути перегрівання в літню пору, слід обов'язково мати на голові шапочки. Діти повинні знати, що екскурсія - це заняття, на якому треба бути дисциплінованим і уважним.
ХІД ЕКСКУРСІЇ
Залежить від виду екскурсії.
Перед виходом з дитячого садка слід нагадати правила поведінки на вулиці і на місці екскурсії. Вихователь розподіляє між дітьми екскурсійне обладнання і домовляється, в якому порядку по черзі повинні нести його діти.
Екскурсії проводяться у місця , які мають найбільшу естетичну цінність. Тому, починаючи екскурсію, слід надати змогу сприймати красу
краєвиду, підкреслюючи це поетичними словам, а потім поставити мету і починати розглядати окремі об'єкти.
Основна частина екскурсії - колективне спостереження. Саме в процесі якого вирішуються основні програмні завдання заняття. Вихователь допомагає дітям відзначити і усвідомити характерні ознаки предметів і явищ, їх взаємозв'язки. Під час розглядання нових об'єктів слід звернути увагу на особливості естетичного вигляду, зв'язки з умовами життя, значення в житті природи і людини.
Важливо в процесі спостереження використати різноманітні прийоми активізації пізнавальної діяльності дітей, особливу увагу треба приділити питанням, які спонукають дітей роздивлятися предмет, порівнювати, знаходити подібність і відмінність, встановлювати зв'язок між явищами природи. Слід подбати про включення різних аналізаторів у сприйманні об'єктів природи. Доцільно в процесі екскурсії використовувати художні твори для підсилення вражень дітей від сприймання краєвидів, окремих об'єктів.
Використання пояснень, розповідей повинно мати місце у розширенні знань дітей про об'єкти природи.
Сполучення різних методів і прийомів видозмінюються залежно від мети і змісту екскурсії.
Збір природного матеріалу - відповідальний момент екскурсії.
Перш за все вихователь повинен піклуватися пре безпеку дітей, домовитися, на яку відстань вони можуть відходити, що можна брати. Збір природного матеріалу слід використати для екологічного виховання, засвоєння правил природокористування: можна викопати 1-2 рослини з числа тих, яких навкруги багато. Рідкісні брати не можна. Багато жолудів брати не можна тому, що ними живляться сойки, білки, кабани та ін. тварини.
Після розглядання зібраного матеріалу з метою закріплення знань про природні об'єкти, з якими знайомилися діти, проводяться дидактичні ігри, наприклад, "Відгадай, з якого дерева цей листочок?", "У кого дітки з цієї гілки?" та ін.
Наприкінці екскурсії підводяться підсумки, в яких відзначається які нові знання одержали діти, їх пізнавальна активність, прояв дбайливого ставлення до природи.
Комментариев нет:
Отправить комментарий