Основи природознавства, 2-Є курс, лекція 1

Надклас Риби

1. Загальна характеристика. З представниками цього надкласу дошкільники зустрічаються щоденно в груповій кімнаті, оскільки вони є постійними мешкан­цями акваріума в кутку живої природи, Риби — давні мешканці водного середовища. Вони населяють прісні і солоні водойми.

Розглядаючи з дітьми будову тіла риб, слід показати, що вона має обтічну форму, тіло сплющене з боків, що дає можливість легко розрізати воду, яка є більш щільним середовищем, ніж по­вітря.

Придивляючись до рухів тіла риби у воді, слід наголосити ді­тям, що риба швидко мчить уперед, рухаючи вправо і вліво хвос­том, який закінчується широким хвостовим плавцем. У цьому русі бере участь і тулуб риби, але в основному воно здійснюється хвос­товим відділом тіла. Спостерігаючи за роботою парних плавців, доцільно звернути увагу на те, що риба гребе ними тільки при самому повільному переміщенні. В основному ж вони виконують функцію рулів і рівноваги. Непарні плавці також забезпечують сталу рівновагу.

Тіло риб покрито лускою і слизом. Це доцільне пристосування до рухомого способу життя, бо допомагає рибі робити швидкі, гнучкі рухи і зменшує її тертя.

У більшості риб добре розвинутий гнучкий скелет. Це робить більш міцною опорно-рухову систему тіла, захищає внутрішні ор­гани. В цілому форма тіла риб, їхнє забарвлення зумовлені зо­внішнім середовищем і характером руху риб. На прикладі золотих рибок в акваріумі можна показати старшим дошкільникам, що во­ни рухаються повільно, а тому й тіло їхнє не стрімке, а відносно коротке, стиснуте з боків. Розглядаючи зображення щуки, доціль­но звернути увагу на стрілоподібну форму тіла, маскуюче забарв­лення, завдяки чому щука вистежує здобич і з великою швидкістю кидається на необережну жертву, хапаючи її своїми гострими зу­бами.

Органи дихання риб — зябра. Основу зябер становлять зяброві дужки, на яких міститься подвійний ряд довгих ніжних пелюсток, пронизаних капілярами. Цікаво звернути увагу дітей, як риба під­німає і опускає зяброві кришки, відкриває і закриває рот і таким способом викликає течію води через ротову порожнину, глотку до зябрових пелюсток і через зяброві щілини назовні. Вода, що оми­ває зяброві пелюстки, має у собі розчинений кисень. Таким чином здійснюється газообмін в організмі риби.

Велике значення у риб має плавальний міхур. При стисканні міхура, на­повненого сумішшю газів, тіло риби зменшується в обсязі, стає відносно важким і риба опускається на глибину. Якщо ж плаваль­ний міхур, навпаки, розширяється, обсяг тіла риби збільшується, але відносна маса стає меншою, тоді риба піднімається на по­верхню води. Таким чином плавальний міхур допомагає рибам без великих затрат енергії триматися на різних глибинах.

Риби добре роз­різняють запахи не тільки чужих видів, але й різних особин сво­го виду, що дозволяє їм триматися у зграї. Риби добре розріз­няють солодке, солоне, кисле і гірке.

Під час спостереження за рибами дітям можна показати роль органів дотику і зору у житті риб. За допомогою органів дотику, які розташовані на губах, вусиках, плавцях, риби сприймають под­разнення від різноманітних предметів.

Очі у риб пристосовані до того, щоб бачити на близькій відста­ні. А чи чують риби? Органом слуху є внутрішнє вухо — звук сприймається через кістки черепа. Всупереч загальній думці про те, що риби німі, сучасними дослідженнями  доведено, що вони можуть видавати різноманітні звуки, які мають для них сигнальне значення.

Більшість риб роздільностатеві. У хрящових риб найчастіше відбувається внутрішнє запліднення, а у кісткових (за незначним винятком, наприклад, у живородящих акваріумних рибок — гуппі, мечоносців),— зовнішнє: самець запліднює ікру, яку самка вики­дає у воду. З ікри виходять личинки, які перші дні живляться за рахунок жовткового мішка. Поступово у них розвиваються внутріш­ні зябра, личинка перетворюється у малька, вона міцніє, росте. Ріст риби не припиняється і в зрілому віці, тільки під старість він поступово уповільнюється.

2. Характеристика прісноводних риб. До прісноводних риб належать ті, що завжди живуть у прісній воді. Одні з них мешкають у стоячій воді, населяють ставки (ка­рась, короп, лящ), інші населяють річки (форель, стерлядь). Тре­ті можуть жити як у стоячій, так і у проточній воді (окунь, су­дак, щука).

Значення риб у природі і житті людини не можна переоцінити. Одними з найпоширеніших риб в Україні є коропові. З пред­ставниками цього ряду діти зустрічаються за умов дошкільного закладу (з карасями, золотими рибками, в'юнами в акваріумі), а також можуть спостерігати у рибалок під час екскурсій або ці­льових прогулянок на водойму (краснопірок, коропів, лящів то­що).

У поширених коропових наших водойм немає зубів на щелепах. На останній зябровій дузі розташовані глоточні зуби, які допома­гають ковтати здобич, інколи перетирати її. У багатьох біля рота є вусики.

Майже у кожній водоймі трапляються карасі. Розглядаючи ри­бу, вихователь може розповісти, що карасі вкриті сріблястими або золотистими лусочками і дуже гарні. Ці лусочки, а також обтіч­на форма тіла дозволяють йому легко рухатись у воді. Протягом дня карасі порпаються у мулистому дні, розшукуючи дрібних чер­вів і личинок, а ввечері підпливають до мілкого берега і обгриза­ють пагони водних рослин. Якщо ви прийдете сюди ввечері, то можете це навіть почути. Навесні карасі відкладають ікру, з якої виводяться мальки. На зиму карасі зариваються в мул і там за­синають.

Приваблюють дітей і краснопірки — одні з найкрасивіших риб наших водойм. Слід привернути увагу дітей до яскраво-червоних плавців, блискучого золотисто-жовтуватого тіла. Живляться крас­нопірки дрібними безхребетними тваринками і рослинами.

Звичайних в'юнів часто називають піскунами за здатність ви­давати звуки. З чим це пов'язано? У в'юнів виробилася здатність жити у водоймах зі зниженим вмістом кисню у воді завдяки роз­витку додаткового органа повітряного дихання — невеликої части­ни задньої кишки, густо пронизаної кровоносними судинами. Якщо у воді не вистачає кисню, в'юн час від часу піднімається на по­верхню, де ковтає повітря і одночасно випускає через анальний орган повітря. Заковтування повітря супроводжується писком. Під час зниження атмосферного тиску в'юни звичайно з'являютьея бі­ля поверхні води. Зміну тиску атмосфери вони сприймають шкі­рою. Цю зміну поведінки в'юна використовують для передбачення погоди. Отже, в'юн — цікавий мешканець кутка природи.

Представником щуковидних риб є щука звичайна — досить по­ширена в Україні в річках, озерах, ставках. її розміри дуже ва­ріюють. Є екземпляри, що важать 16, а інколи 35 кг. Щука — хижак, активний і спритний. Розглядаючи її з старшими дошкіль­никами під час екскурсії до водойми (часто трапляється в улові у рибалок) чи на картинці, слід звернути увагу, що спина щуки забарвлена у темний колір, боки сірувато-зелені з жовтуватими смугами і плямами, черево білувате з цяточками. Завдяки такому забарвленню щука непомітна серед підводної рослинності як звер­ху, так і з боків. Вона довгий час може перебувати в засідці неру­хомо і здатна робити різкі, великі стрибки над водою. Широка па­ща щуки дає змогу легко хапати здобич. Покажіть дітям зуби щуки. Вони розміщені на щелепах кількома рядами і спрямовані назад, що допомагає утримувати схоплену здобич. Щуки поїдають дріб­них і середнього розміру риб, можуть хапати каченят, гусенят. Щуки  мають промислове значення.  їхнє  м'ясо,  що  має 2—3 % жиру, є дієтичним продуктом. Оскільки у живленні щук перева­жає дрібна і малоцінна риба, щука є необхідним об'єктом раціо­нального рибного господарства.

Значний інтерес у дітей викликає сом — представник сомових. Тіло сома голе, не покрите лускою, біля рота є кілька пар вусиків, які виконують функцію органів дотику. Маса найбільших екзем­плярів сомів може досягати 300 кг, а довжина — 5 м. Величезна паща сома видає в ньому хижака. Дійсно, сом — ненажерливий хижак, що поїдає дрібну рибу, жаб, великих двостулкових мо­люсків. Соми можуть нападати на водоплавних птахів, собак, що перепливають річку.! Вони люблять глибокі місця — омути. Самка сома відкладає ікру в примітивне гніздо на глибині 40—50 см. До виходу личинок гніздо охороняє самець. Соми мають промислове значення — м'ясо їх ніжне, смачне.

Досить поширені в Україні окунеподібні риби, характерними для яких є гострі колючки на плавцях.

При розгляданні окуня слід звернути увагу на його гарне і яскраве забарвлення: темно-зелена спина, зеленувато-жовті боки з темними поперечними смугами, хвостовий, анальний і черевні плавці яскраво-червоного кольору. Найбільші окуні досягають ма­си 2 кг і довжини 40 см. Це хижаки, що живляться різною дріб­ною рибою, а також своєю молоддю (це явище спостерігається і у щук — канібалізм). Окунь є об'єктом любительського лову. У во­доймах ним живляться соми, щуки, судаки. У ставках, де розво­дять цінних промислових риб, окунь є небажаним.

3. Характеристика екзотичних акваріумних риб.

Постійними  мешканцями  кутка  природи  є  акваріумні  риби.

В акваріумі можна утримувати як дрібних представників риб наших прісноводних водойм, так і екзотичних риб — мешканців тропічних водойм, які характеризуються більшою декоративністю забарвлення, форм.

Усіх екзотичних акваріумних риб можна поділити на холодноводних та теплолюбних. До холодноводних належать золо­ті рибки і її різновидності — вуалехвіст, комета, телескоп, шубункін, львиноголівка. До теплолюбних — скаляри, неони, пів­ники, молінезії та ін.

За способом розмноження екзотичні риби поділяються на живородящих та ікрометних. До живородящих відносяться гупі, ме­чоносці, пецилії та молінезії. Решта рибок — ікрометні.

З живородящих риб утримується гупі, яка походить з водойм Південної Америки. Тепер виведені десятки порід цієї риби, які вражають нас кольором, розмірами і формою плавців.

Мечоносець — розповсюджений на півдні Північної Америки. Від вихідної форми шляхом добору виведено червоних, золотистих, тигрових, чорних мечоносців. Самець добре відрізняє­ться від самок мечоподібним виростом хвостового плавця.

Молінезія походить з водойм Центральної і Південної Америки. Особливо ціниться бархатисто-чорна різновидність її. Ця риб­ка потребує багатої на кисень води і різноманітного корму.

Живородящі риби досить плодовиті. Мальки розвиваються в організмі самки, з'являючись на світ приблизно через 30 днів. Новонароджені риби можуть живитися дрібними циклопами і вмі­ють рятуватися від ворогів у заростях рослин.

Серед ікрометних риб у дитячих садках обов'язково повинна утримуватися золота рибка та її різновидності. Вперше вони були виведені у Китаї від карасів. Яскравозабарвлені золоті рибки, шлейфові комети, ніжні вуалехвости — цікаві об'єкти для спосте­режень дошкільників.

Барбус суматранський. Його батьківщина — Таїланд, Суматра. Це теплолюбні гарні золотисто-абрикосові рибки з чо­тирма вугільно-чорними поперечними смугами.

Цікавими для дитячих садків є лабіринтові риби. Ці риби ди­хають не тільки розчиненим у воді киснем, але й атмосферним повітрям, яке вони періодично заковтують ротом, піднімаючись на поверхню води. Найбільш відомі з них, гурамі, півники. Всі вони теплолюбні, температура води в акваріу­мі повинна бути 22—24 °С, а під час нересту — вища. Якщо умови дитячого садка дозволяють утримувати їх, діти можуть спостері­гати цікаві прояви піклування лабіринтових рибок про потомство.

Усі лабіринтові риби — мешканці переважно тропічних водойм Індії, Індонезії, Таїланду, а також Китаю — надзвичайно гарні. Спостерігаючи з дітьми за гурамі перлиновим, слід відзначити, що він наче обсипаний перлами, за що і одержав назву. Не менш виразно забарвлені й інші види, наприклад гурамі мурмуровий.

Скалярія походить з Амазонки. По її сріблястій лусці прохо­дять чотири чорні поперечні смуги, тіло пласке, оригінальні плав­ці, повільні рухи риби завжди надовго привертають увагу до неї.

Соми — цікаві риби, часто з незвичайною зовнішністю. Тримаю­ться переважно дна і можуть бути підселені в акваріум до будь-яких риб. Найбільш поширені представники сомів — крапчастий сом і анциструс.

Крапчастий сом походить з Ла-Плати. Забарвлення його скла­дається з сірих плям із зеленуватим металевим блиском.

Риби місцевих водойм можуть бути як постійними, так і тим­часовими мешканцями кутка природи. В основному добре прижи­ваються в акваріумі представники родини коропових: золотий і срібний карась, краснопірка, верховодка, пічкур, голець, щипавка, в'юн, за якими можна вести цікаві спостереження.