Основи природознавства, 2-Є, лекція 2

Клас Ракоподібні

1. Загальна характеристика. Цей клас об'єднує тварин, що живуть переважно у воді. Тіло ракоподібних поділяється на головогрудь і черевце. Органи дихан­ня — зябра. У всіх ракоподібних дві пари вусиків на голові, що відрізняє їх від інших членистоногих. Ракоподібні розвиваються з яєць, причому більшість самок виношує їх на своєму тілі до ви­луплення личинок.

2. Дафнії, циклопи, річкові раки. До найдрібніших ракоподібних, з якими зустрічаються до­шкільники, належать дафнії і циклопи, що населяють ставки та озера і часто як сухий корм використовуються для годування акваріумних рибок.

Дафнії мають напівпрозоре тіло. Пересуваються ці рачки різ­кими поштовхами, за що їх називають водяними блохами. Жив­ляться дафнії, відціжуючи з води дрібні органічні частинки. Вліт­ку, коли їжі багато, дафнії розмножуються без запліднення і по­роджують тільки самок. Коли їжі стає менше, з яєць виходять самці і самки. Осіннє покоління дафній відкладає у вивідкову камеру запліднені зимові яйця, захищені щільною оболонкою, здатні переносити холод і висихання.

Дафнії утворюють інколи такі скупчення, що їх можна бачити з берега у формі невеликої хмарки червонуватого кольору.

Циклопи названі так через темне непарне око. Тіло у них роз­межоване на головогруди і черевце. В основному спосіб життя їх подібний до дафній.

До вищих ракоподібних належать річкові раки, раки-самітники, креветки, краби, а також стоноги звичайні, водяні ослики.

Річкові раки зустрічаються в річках і озерах з мулистим дном і урвистими берегами. Тут під камінням, під корчами раки клеш­нями виривають нірки і вдень ховаються в них. З темнотою вони стають більш рухливими і виходять добувати собі корм.

Роздивляючись з дітьми річкового рака, слід звернути увагу на те, що тіло його вкрите панцирем, який має захисне бруднува­то-буре забарвлення. У пошуках їжі рак повільно повзає по дну, рухаючи своїми довгими вусами. Пересувається він за допомогою чотирьох пар ходильних ніг, а свої довгі кінцівки, озброєні клеш­нями, тримає напоготові у піднятому положенні і хапає ними здо­бич, яка підвертається по дорозі. В разі небезпеки рак повзе на­зад, відштовхуючись клешнями, різкими рухами підганяє під себе членисте черевце і завдяки цьому пливе також у зворотному на­прямку.

Живляться раки різноманітною їжею. Вони полюють за дріб­ними тваринами, яких можуть захопити клешнями, поїдають мерт­вих тварин, запах яких чують здалеку. Живляться раки також і рослинною їжею — водоростями, пагонами очерету. Зимують вони у норах, у найглибших місцях.

Цікаво відбувається парування раків. Самець відкладає на че­ревце самки сперматофори, захищені водонепрониклою оболонкою. Під час відкладання самкою яєць відбувається запліднення, і яйця прикріплюються до коротких черевних ніжок самки. Ворушачи ніжками, самки підганяють до яєць свіжу воду, необхідну для ди­хання зародків. На початку літа з яєць вилуплюються маленькі рачки, подібні до своїх батьків. Вони прикріплюються клешнями до тих же черевних ніжок матері, яка ще довго носить їх під сво­їм захистом.

У перші роки життя рак часто линяє і швидко росте. З п'яти­річного віку він линяє один раз на рік. трачати більше пального. Яйцями і личинками морських жолудів живляться різні риби.

До вищих ракоподібних належать річкові раки, раки-самітни-ки, креветки, краби, а також стоноги звичайні, водяні ослики.

Річкові раки зустрічаються в річках і озерах з мулистим дном і урвистими берегами. Тут під камінням, під корчами раки клеш­нями виривають нірки і вдень ховаються в них. З темнотою вони стають більш рухливими і виходять добувати собі корм.

Роздивляючись з дітьми річкового рака, слід звернути увагу на те, що тіло його вкрите панцирем, який має захисне бруднува­то-буре забарвлення. У пошуках їжі рак повільно повзає по дну, рухаючи своїми довгими вусами. Пересувається він за допомогою чотирьох пар ходильних ніг, а свої довгі кінцівки, озброєні клеш­нями, тримає напоготові у піднятому положенні і хапає ними здо­бич, яка підвертається по дорозі. В разі небезпеки рак повзе на­зад, відштовхуючись клешнями, різкими рухами підганяє під себе членисте черевце і завдяки цьому пливе також у зворотному на­прямку.

Живляться раки різноманітною їжею. Вони полюють за дріб­ними тваринами, яких можуть захопити клешнями, поїдають мерт­вих тварин, запах яких чують здалеку. Живляться раки також і рослинною їжею — водоростями, пагонами очерету. Зимують вони у норах, у найглибших місцях.

Цікаво відбувається парування раків. Самець відкладає на че­ревце самки сперматофори, захищені водонепрониклою оболонкою. Під час відкладання самкою яєць відбувається запліднення, і яйця прикріплюються до коротких черевних ніжок самки. Ворушачи ніжками, самки підганяють до яєць свіжу воду, необхідну для ди­хання зародків. На початку літа з яєць вилуплюються маленькі рачки, подібні до своїх батьків. Вони прикріплюються клешнями до тих же черевних ніжок матері, яка ще довго носить їх під сво­їм захистом.

У перші роки життя рак часто линяє і швидко росте. З п'яти­річного віку він линяє один раз на рік. Перші 2—3 дні після линь­ки покрив тіла у рака м'який, і беззахисний рак перебуває весь час у нірці. Дуже скоро він твердіє за рахунок запасів солей каль­цію у тілі рака. Живуть раки 15—20 років і можуть досягати 20— 25 см завдовжки.

Розповідаючи дітям про значення річкових раків для людей і природи, слід наголосити на тому, що їх м'ясо дуже смачне, вони є санітарами водойм.

 Перші 2—3 дні після линь­ки покрив тіла у рака м'який, і беззахисний рак перебуває весь час у нірці. Дуже скоро він твердіє за рахунок запасів солей каль­цію у тілі рака. Живуть раки 15—20 років і можуть досягати 20— 25 см завдовжки.

Розповідаючи дітям про значення річкових раків для людей і природи, слід наголосити на тому, що їх м'ясо дуже смачне, вони є санітарами водойм.

Мокриці. Знайти їх можна в сирих місцях у саду під камінням, у темних сирих кутках приміщення. Слід звернути увагу дітей, що зверху вона одягнена наче членистим панцирем, який прикриває не тільки спину, але й спускається по боках. Перебуваючи постійно у сирих місцях, мокриці живляться там різноманітними рослинами, пліснявою. Мокриці приносять деяку шкоду рослинам, однак продукти їх обміну сприяють поліпшенню ґрунту.