Тема 18. Індивідуальні
особливості розвитку здібностей у дошкільників.
Обдарованість
«вундеркіндів».
1. Категорії здібних дітей та основні сфери їх досягнень.
2. Обдарованість. Проблеми обдарованих дітей.
3. Умови розвитку здібностей дітей.
1. В психічному
розвитку дітей спостерігаються істотні індивідуальні відмінності, які
стосуються перш за все темпу психічного розвитку. Є діти допитливі, розумово
активні, які задають багато запитань, а є пасивні, які нічим не цікавляться. У
дітей дошкільного віку починають яскраво виявлятися здібності.
Здібності – це такі
індивідуально – психологічні особливості дитини, які сприяють успішному
виконанню нею тієї чи іншої діяльності.
Оскільки здібності є психологічними особливостями
особистості, то і проявляються вони у всіх видах діяльності: в здатності або
нездатності до цього виду діяльності:
1) Спілкування – комунікативні здібності;
2) Предметна діяльність – художні здібності;
3) Ігрова діяльність – театральні здібності;
4) Рухова діяльність, мовна, навчальна – загальні
здібності.
Будь – яка дитина не з‘являється на світ з
готовими здібностями. Вродженими є лише задатки,
тобто анатомо – фізіологічні передумови формування здібностей.
Природні особливості, які передаються по
спадковості, можуть слугувати задатками тих чи інших здібностей, створювати
передумови для їх розвитку. Здібності, як і інші психічні якості, закладаються
в процесі життя, під впливом виховання і навчання.
Розрізняють загальні та спеціальні
здібності. Загальні – проявляються в навчальній діяльності, спеціальні – це
індивідуальні особливості в певній галузі діяльності (музиці, техніці,
літературі).
Показники значимості здібностей в процесі
їх розвитку:
-
успішне
виконання діяльності;
-
темпи,
легкість, швидкість засвоєння і просування;
-
оволодіння
певним колом знань;
-
час
прояву здібностей (ранній їх прояв є одним із симптомів значимості
обдарованості).
Обдарованість -
високий рівень розвитку здібностей дитини, який стійко проявляється протягом її
життя і супроводжується високими досягненнями.
Особливо високий рівень обдарованості позначають
поняттями «талант», «геній». Талант і геній різняться перш за все за значимістю
та оригінальністю того, що вони здатні відтворити. Талант характеризується
здатністю до досягнень високого порядку, яка залишається в межах того, що вже
було досягнуто; геніальність передбачає здатність створювати щось принципово
нове.
Необхідною передумовою розвитку дитячої
обдарованості є надмірна сенситивність (чутливість) кожного вікового етапу.
Слід пам‘ятати про рухливий характер вікових передумов і уникати однозначного
довготривалого прогнозу стосовно майбутніх здібностей дитини. В повній мірі
обдарованою можна вважати дитину, здібності якої не зникають при переході її до
нового вікового етапу.
2. Н.С. Лейтес
розрізняє три категорії здібних дітей:
1)Діти з раннім підйомом інтелекту (характерним є
швидкий темп навчання. Як правило, такі діти до 3 -4 років навчаються читанню,
письму. Відмічається нестримне прагнення до розумових занять).
2) Діти з яскравим проявом здібностей до окремих
видів діяльності (характеризуються яскравим проявом спеціальних здібностей та
звичайним загальним рівнем розвитку інтелекту. Вони схильні до будь – якої
галузі мистецтва, науки чи техніки).
3) Діти з потенційними ознаками обдарованості
(такі діти не йдуть попереду своїх однолітків за загальним розвитком, але їх
відрізняє особлива своєрідність розумової роботи – особлива оригінальність та
самостійність суджень).
Обдаровані діти потребують спеціалізованих
навчальних програм. Перспективи таких дітей визначаються рівнем їх досягнень і
потенційних можливостей в одній або декількох сферах:
1) інтелектуальній;
2) академічних досягненнях;
3) творчості або продуктивності мислення;
4) спілкуванні та лідерстві;
5) художній діяльності;
6) руховій.
1. Інтелектуальна сфера. Дитина
відрізняється гостротою мислення, спостережливістю, пам‘яттю, проявляє виражену
і різнобічну допитливість, демонструє здібності до практичного застосування
знань, знає те, про що ровесники не підозрюють, проявляє виключні здібності до
розв‘язання задач.
2. Сфера академічних досягнень. Часто
обирає своїм улюбленим заняттям читання, використовує багатий словниковий запас
і складність синтаксичної структури. Проявляє інтерес до математики. Демонструє
легкість у сприйнятті і запам‘ятовуванні математичних символів (цифр, знаків).
Дитина уважна до предметів та явищ, задає запитання про походження та функції
предметів, проявляє інтерес до дослідів, користується абстрактними поняттями.
3. Творчість (креативність). Дитина
допитлива, з головою занурюється в цікаве заняття, демонструє високий
енергетичний рівень, робить все по-своєму, здатна по-різному підійти до
проблеми або використання матеріалу.
4. Спілкування і лідерство. Добре
пристосовується до нових ситуацій; інші діти обирають її в якості партнера по
іграх, заняттях; в оточенні сторонніх людей зберігає впевненість в собі, має
тенденцію керувати іграми, легко спілкується з іншими дітьми, в спілкуванні
проявляє ініціативу.
5. Сфера художньої діяльності.
Зображувальна діяльність: дитина проявляє великий інтерес до візуальної
інформації, в деталях запам‘ятовує побачене, багато малює, ліпить. Музика:
проявляє інтерес до музичних занять, чутливість до характеру і настрою музики,
легко повторює короткі ритмічні фрагменти, впізнає знайомі мелодії по перших
звуках, із задоволенням підспівує, визначає висоту нот.
6. Рухлива сфера. Проявляє інтерес до
діяльності, яка потребує тонкої і точної моторики, володіє гарною
зорово-моторною координацією, полюбляє рух, прекрасно утримує рівновагу під час
виконання рухових вправ.
Проблеми обдарованих дітей:
- неприязнь до школи часто з‘являється тому, що
навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини;
- обдарованим дітям подобаються складні ігри і
нецікаві ті, якими цікавляться ровесники; як наслідок – дитина опиняється в
ізоляції;
- заглиблення у філософські проблеми: для
обдарованих дітей є характерним
замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування
набагато частіше, ніж для інших дітей;
- невідповідність між фізичним, інтелектуальним та
соціальним розвитком – обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню з
дітьми старшого віку; через це їм важко бути лідерами, бо вони поступаються
фізичним розвитком;
- прагнення до досконалості – вони не
заспокоюються, доки не досягнуть бажаного;
- почуття незадоволеності – вони критично
ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку;
- нереальні завдання, які часто ставлять перед
собою, на маючи змоги виконати їх;
- надмірна чутливість, вразливість;
- потреба в уважному ставленні дорослих;
- нетерплячість, зневага у ставленні до дітей, які
стоять нижче від них в інтелектуальному розвитку.
3. Для розвитку
здібностей дітей необхідно включати їх з раннього віку в доступну для них
діяльність. Однак не будь-яка діяльність, в яку включають дитину, автоматично
формує і розвиває здібності до неї. Для того, щоб діяльність позитивно впливала
на розвиток дитини, вона повинна задовольняти певні умови.
По-перше, діяльність має викликати у дитини сильні
та стійкі позитивні емоції, задоволення. По-друге, діяльність повинна бути по
можливості творчою. По-третє, важливо організувати діяльність дитини так, щоб
вона досягала цілей, завжди дещо завищені від особистих можливостей дитини. До
того ж, діяльність повинна формувати у дитини активні риси особистості:
самостійність, працелюбність, організованість. Важливо формувати у дошкільників
правильне ставлення до своїх успіхів, досягнень і здібностей.
Рекомендації
педагогам у роботі з обдарованими дітьми.
1. Педагог не повинен вихваляти кращого учня. Не
слід вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити
спільні заняття з іншими дітьми.
2. Вихователю не варто приділяти увагу навчанню з
елементами змагання. Обдарована дитина частіше за інших буде ставати
переможцем, що може викликати неприязнь до інших учнів.
3. Педагог не повинен робити з обдарованої дитини
«вундеркінда». Недоречне акцентування на її винятковості породжує
роздратованість, ревнощі друзів. Інша крайність – зловмисне прилюдне приниження
унікальних здібностей – звичайно, неприпустима.
4. Педагогові слід пам‘ятати, що в більшості
випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що
повторюються.
Якості,
якими має володіти педагог для роботи з обдарованими дітьми:
1. Бути доброзичливим і чуйним.
2. Розбиратися в психології обдарованих дітей,
відчувати їх потреби та інтереси.
3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.
4. Мати широке коло інтересів.
5. Бути готовим до виконання різноманітних
обов‘язків, пов‘язаних із навчанням обдарованих дітей.
6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.
7. Мати живий і активний характер.
8. Володіти почуттям гумору.
9. Мати творчий, можливо нетрадиційний особистий погляд.
10. Бути цілеспрямованим і наполегливим.
11. Володіти емоційною стабільністю.
12. Уміти переконувати.
13. Мати схильність до самоаналізу.
14. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду
своїх поглядів і до постійного самовдосконалення.
Комментариев нет:
Отправить комментарий