Тема: Становлення і розвиток
сюжетно-рольової гри як провідного виду
діяльності в дошкільному
віці.
Тип лекції: бесіда.
Мета: Розкрити сутність поняття сюжетно-рольової гри та
її роль в психічному розвитку дитини; познайомити студентів з основними етапами
розвитку гри та її структурними компонентами; показати, в чому полягають
відмінності в грі дітей молодшого, середнього та старшого дошкільного віку.
Література
1. Венгер Л. А., Мухина В. С.
Психология. – М., 1986. – с. 63 – 67.
2. Мухина В. С. Детская психология. – М., 1999.
– с. 162 – 173.
Хід заняття
І.
Організація початку заняття (психологічна готовність студентів до
заняття).
ІІ. Викладання нового матеріалу.
План
1.
Поняття про сюжетно-рольову гру. Етапи розвитку гри.
2.
Структура сюжетно-рольової гри.
3.
Особливості сюжетно-рольової гри дітей різного дошкільного віку.
4.
Значення гри для психічного розвитку дитини.
ІІІ. Домашнє завдання.
Венгер Л. А., Мухина В. С. Психология. –
М., 1986. – с. 63 – 67.
ІV.
Заключна частина.
1. В ранньому
дитинстві виникають і починають розвиватися елементи рольової гри. В
дошкільному віці гра стає провідним видом діяльності, але не тому, що сучасна дитина,
як правило, більшу частину часу проводить в іграх, що її розважають, - гра
викликає якісні зміни в психіці дитини.
Часто кажуть, що малюк грається, коли він, наприклад, маніпулює
предметом або виконує ту чи іншу дію, показану йому дорослим. Але справжня
ігрова дія буде відбуватися тільки тоді, коли дитина під однією дією має на
увазі іншу, під одним предметом – інший. Ігрова дія носить знаковий
(символічний) характер. Саме в грі найбільш яскраво виявляється формулююча,
знакова функція свідомості дитини.
В ігровій діяльності дошкільник
не тільки заміщує предмети, але й бере на себе ту чи іншу роль і починає зіяти
згідно цієї ролі.
Сюжетно-рольова гра – провідний вид
діяльності дошкільників, в якому вони беруть на себе роль дорослих людей і в
узагальненій формі та спеціально створених умовах відтворюють діяльність
дорослих і стосунки між ними.
Однак перш ніж сюжетно-рольова
гра набуде розвинутих форм, які мають місце в дошкільному віці (особливо
старших дошкільників), вона має пройти певний етап розвитку.
Перший етап носить назву
ознайомчого. Він припадає на немовлячий період, і дії, які виконує малюк,
носять маніпулятивний характер. Другий етап розвитку гри можна назвати
відображу вальною предметно-ігровою діяльністю.
Іграшки тепер для дітей стають
засобом досягнення певного результату. На третьому етапі відбуваються
сюжетно-відображувальні операції. Дитина виконує умовно-знарядові операції в
уявній ситуації.
2. В структуру
сюжетно-рольової гри входять такі компоненти, як тема гри, зміст (сюжет),
правила, ролі (головні, другорядні), ігрові дії, рольові стосунки (реальні,
словесні), реальні стосунки.
Що стосується тем для
сюжетно-рольових ігор, то вони можуть братися з оточуючого світу: «Лікарня»,
«Дитячий садок», «Доньки-матері» та ін.. Ігри можуть бути також і казкової
теми.
В зміст (сюжет) гри входять ті
події, які зображуються в грі. Ігри на одну й ту саму тему можуть мати різні
сюжети. В рольовій грі діти відображують все багатоманіття діяльності, що їх
оточує. Вони відтворюють сцени з сімейного побуту, з трудової діяльності і
взаємостосунків дорослих, епохальні події (космічні польоти, арктичні
експедиції та ін.. Чим ширшою є сфера діяльності, з якою стикаються діти, тим
ширшими і різноманітнішими є сюжети ігор.
В структуру сюжетно – рольової гри входять встановлені правила.
Розгорнута передача відносин між людьми в грі навчає дитину підкорятися певних
правил. Ознайомлюючись через гру із суспільним життям дорослих, діти все більше
привертаються до розуміння суспільних функцій людей і правил відносин між ними.
Протікання сюжетно – рольової гри
неможливе без виконання дітьми певних ролей. Звичайно, гра починається з
того, що дитина бере на себе роль. Її виконання – це головне, що приваблює
дошкільника в грі. Ролі можуть бути як головними, так і другорядними.
Будь – які ролі виконуються за
допомогою ігрових дій з використанням
ігрового матеріалу. В грі існують два види взаємостосунків: ігрові та реальні.
В кожній сюжетно – рольовій грі
мають місце рольові стосунки, які бувають:
1) реальні, практичні;
2) словесні (вказівки, команди).
Ігрові взаємостосунки відображують стосунки за
сюжетом та роллю. Так, якщо дитина взяла на себе роль Карабаса Барабаса, то
вона буде відповідно до сюжету з гнівом ставитися до дітей, які взяли на себе
ролі інших персонажів цієї казки.
Реальні взаємостосунки – це взаємостосунки
дітей як партнерів, товаришів, які виконують загальну справу. Вони можуть
домовлятися про сюжет, розподіл ролей, обговорюють питання, які виникають в
ході гри.
За відсутністю будь-якого
компоненту неможливе успішне протікання сюжетно-рольової гри.
3. Ігри дітей різного віку будуть відрізнятися за всіма
компонентами, які входять в структуру сюжетно – рольової гри. Теми для ігор у
дітей молодшого дошкільного віку малочисельні, беруться, в основному, з
оточуючого світу. В старшому дошкільному віці тем для ігор стає значно більше і
багато з них на казкові теми.
З розширенням кола дійсності, з
якою зтикаються діти, ширшими і різноманітнішими стають сюжети ігор. Тому,
звичайно, молодший дошкільний вік має обмежену кількість сюжетів, а у старшого
дошкільника вони різноманітні.
Поряд зі збільшенням
різноманітності сюжетів збільшується тривалість ігор. Так, тривалість гри у
дітей 3 – 4 років складається всього 10 – 15 хв., у 4 – 5 річних – дорівнює 40
– 50 хв., у старших дошкільників ігри можуть тривати декілька годин і навіть
днів.
Деякі сюжети дитячих ігор
зустрічаються як у молодшому, так і у
старшому дошкільному віці (доньки-матері, дитячий садок). Однак, не дивлячись
на те, що існують сюжети, загальні для дітей різного дошкільного віку,
розігруються вони по-різному; гра стає більш різноманітною у старших
дошкільників. Для кожного віку є властивим відтворювати різні сторони дійсності
в середині одного і того самого сюжету. Граючись, наприклад, в обід, малюки
ріжуть хліб, варять кашу, миють посуд, при цьому багаторазово відтворюючи одні
і ті самі дії. Однак нарізаний хліб до столу лялькам не подають, зварена каша
не розкладається на тарілки, посуд миється, коли він ще чистий. Зміст гри
полягає виключно у діях з предметами.
Ігровий сюжет, так само як і
ігрова роль, частіше за все, не планується дитиною молодшого дошкільного віку,
а виникає залежно від того, який предмет попадає їй до рук: якщо трубка, то
вона доктор, якщо термометр – то вона медсестра. Тому часто на машині їде два
шофера, хворого оглядає два лікаря і т. п. Звідси часта зміна ролей, пов‘язана
з переходом від одного предмета до іншого.
Відтворення реальних дій дорослих
людей з предметами стає основним змістом гри молодшого дошкільника.
Пізніше відтворення в грі
стосунків людей стає головним моментом. Так, гра у дітей середнього дошкільного
віку протікає так. Дії, які відтворює дитина, не повторюються безкінечно, а
одна дія змінюється на іншу. Причому дії здійснюються не заради самих дій, а
щоб виразити певне ставлення до іншої людини відповідно до ролі. Якщо дитина
середнього дошкільного віку грає в обід, то вона нарізає хліб і подає його до
столу, слідкує, щоб діти (ляльки) з‘їли всю кашу і не розмовляли під час їжі.
Знаряддєві дії, які виконуються дошкільником середнього віку згорнуті, ніж у
молодших дошкільників. В сюжетних іграх
дошкільників середнього віку основним змістом стають стосунки між людьми.
Поступово діти починають розуміти
суспільні функції людей і правила стосунків між ними.
Зміст рольової гри у старших
дошкільників стає підкоренням правилам, які витікають із взятої на себе ролі.
Діти цього віку придирливо
ставляться до виконання правил. Вони сперечаються, як буває, а як – ні: «Мами
так не роблять!», «Хіба лікар так поводиться з хворими!».
4. В ігровій діяльності найбільш інтенсивно формуються
психічні якості та особистісні особливості дитини.
Гра впливає на формування
довільності психічних процесів. Так, в грі у дітей починають розвиватися
довільна увага і довільна пам‘ять. В умовах гри діти зосереджуються краще,
запам‘ятовують більше. Ігрова ситуація і дії в ній здійснюють постійний вплив
на розвиток розумової діяльності дитини дошкільного віку. В грі дитина вчиться
діяти із замісником предмета – вона дає йому нову ігрову назву і діє з ним
відповідно до назви. Предмет-замісник стає опорою для мислення. Поступово
ігрові дії з предметами скорочуються, дитина починає мислити про предмети і
діяти з ними в розумовому плані.
В той же час досвід ігрових і
особливо реальних взаємостосунків дитини в сюжетно-рольовій грі кладеться в
основу особливої властивості мислення, яка дозволяє стати на точку зору інших
людей, передбачити їхню майбутню поведінку і залежно від цього будувати свою
власну поведінку.
Рольова гра має визначне значення
для розвитку уяви. В ігровій діяльності дитина вчиться заміщувати предмети
іншими предметами, брати на себе певні ролі. Гра сприяє також розвитку почуттів
та вольової регуляції поведінки.
В середині ігрової діяльності
починає закладатися і навчальна, яка
пізніше стає провідною. Вчення вводить дорослий, але воно не виникає
безпосередньо з гри.
Дуже великий вплив гра здійснює
на розвиток мови. Необхідність спілкуватися в грі стимулює розвиток зв‘язної
мови. В спільній грі діти вчаться мові спілкування, взаєморозумінню,
взаємодопомозі, вчаться узгоджувати свої дії з діями іншого.
Гра як провідна діяльність має
особливе значення для розвитку рефлексивного мислення. Рефлексія – це здатність
людини аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви і співвідносити їх із
загальнолюдськими цінностями, а також вчинками, діями інших людей. Рефлексія
сприяє адекватній поведінці людини в світі людей. Гра призводить до розвитку
рефлексії, оскільки в грі виникає реальна можливість контролювати те, як виконується
дія, що входить в процес спілкування. Так, граючись в лікарню, дитина плаче і
страждає, як пацієнт, і задоволена собою, якщо гарно виконала роль.
Неабияке значення мають іграшки,
вибір яких значною мірою залежить від статі та визначає психічний розвиток
дітей.
.
Комментариев нет:
Отправить комментарий