Дитяча психологія_лекція 2_ для 3-Є

Тема Продуктивні види діяльності, елементи праці та  навчання в дошкільному дитинстві.

Тип лекції: бесіда.

Мета: дати знання про роль продуктивних видів діяльності, елементів праці та навчання в психологічному розвитку дітей дошкільного віку; розвивати у студентів логіку міркувань, зв‘язність висловлювань стосовно питань, які розглядаються.

                                    Література.

1.  Венгер Л. А., Мухина В. С. Психологія. – М., 1988. – с. 68 – 73, 80 – 92.

2.  Люблінська Г. О. Дитяча психологія. – К., 1974. – с. 97 – 105, 105 – 110.

3.  Мухина В. С. Детская психология. – М.. 1999. – с. 177 – 190, 190 – 195, 195 – 205.

                          Хід заняття.

 І.  Організація початку заняття.

ІІ.  Викладення нового матеріалу.

                План теми.

1.  Розвиток продуктивних видів діяльності:

     а)  розвиток зображувальної діяльності;

     б)  розвиток конструювання, ліплення і аплікації.

2.  Формування елементів навчальної та трудової діяльності.

ІІІ.  Домашнє завдання.

.  Мухина В. С. Детская психология. – М.. 1999. – с. 177 – 190, 190 – 195, 195 – 205.

ІV. Заключна частина.

1. а). Витоки зображувальної діяльності дитини відносяться до раннього дитинства. На початку дошкільного дитинства, як правило, дитина вже має деякий (хоча і обмежений) запас графічних образів. Малюючи, малюк на відміну від дорослого відображає не тільки ті властивості предмета, які можна сприйняти зором, а використовує весь свій досвід. Тому діти часто зображують не тільки те, що відчувають, обмацуючи предмет. Так, часто діти необ‘ємну, гостроконечну форму ( наприклад, трикутник) після його обмацування малюють у вигляді еліпсу з короткими рисочками, які відходять від нього. Так діти намагаються підкреслити гострокінечність предмета, який зображується.

Графічна форма, в якій діти зображують предмети, обумовлена перш за все трьома моментами:

1) графічними образами, якими керується дитина;

2) зоровим враженням від предмету;

3) рухово - дотиковим досвідом, набутим в процесі дії з предметами.

Малювання з натури починається під впливом спеціального впливу дорослого. Якщо спостерігати за малюючи ми дітьми, перд якими поставили предмет, то можна встановити загальну для дошкільників особливості поведінки: тільки-но поглянувши на предмет, вони швидко і впевнено починають малювати. У дитини, як правило, немає потреби у систематичному спостереженні натури, і тому таке малювання є малюванням за уявленням.

В результаті систематичного навчання графічні образи стають все більше відповідними реальному предмету. Однак дорослі  повинні стежити, щоб зміцнення звичних графічних образів не призвело до утворення шаблонів ( сонечко малюють в куті аркуша, будинки, дерева та ін.)

В ході розвитку зображувальної діяльності у дитини з‘являється дві тенденції у використанні кольору.

 Одна тенденція полягає в тому, що дитина використовує колір довільно (дитина може зафарбовувати одну руку людини синім кольором, іншу - червоним). Друга тенденція полягає в тому, що дитина прагне зафарбувати предмет відповідно до його реального кольору. Характерною особливістю дитячих малюнків є те, що в них діти виражають своє ставлення до зображуваного: все «гарне» діти зображують яскравими фарбами, «негарне» - темними, погано виконуючи малюнок.

Тематика дитячих малюнків обумовлена такими факторами:

1)приналежністю дитини до певної статі та міру її сенситивності статевим відмінностям (дівчатка малюють принцес, квіти, хлопчики – будівництво будинків, дороги з автомобілями, літаки в небі, кораблі в морі);

2) ціннісними орієнтаціями національної культури;

3) соціальним складом суспільства.

Діти із задоволенням малюють свою сім‘ю, особливо ретельно зображують при цьому найпривабливішого члена родини. Малюють діти і самих себе. В автопортреті часто відображене позитивне ставлення до своєї постаті.

Коли дитина починає малювати себе в складних ситуаціях буденного життя, або малює свої страшні сни, це сигнал про її несприятливий емоційний стан.

Ще одним фактором, який обумовлює спрямованість дитячих малюнків, є ступінь орієнтації дитини на реальну і уявну дійсність. Тих дітей, які зображують предмети і явища природи, реальні події життя людей, ми називаємо реалістами. Тих, хто малює нездійсненні мрії, бажання – мрійниками. Чим старші діти, тим частіше в малюнках відображаються їхні бажання і мрії.

1. б). Конструювання – цілеспрямований навчальний процес, в результаті якого отримується певний реальний продукт. В процесі конструювання дитина дізнається, що за певною формою і вагою деталей стоять певні конструктивні властивості (так, куб є однаково стійким, на яку грань ми його не поставили).

Виділяють наступні типи конструктивної діяльності:

1) конструювання за зразком;

2) конструювання за умовами;

3) конструювання за задумом.

Конструювання за зразком відбувається по – різному: діти бачать, як будується зразок, зразок  подається у вже готовій конструкції, зразок споруди поданий на малюнку.

Взагалі-то, конструювання за зразком – необхідний і важливий етап в розвитку конструктивної діяльності дитини.

Конструювання за умовами потребує від дитини чіткої організації діяльності, воно сприяє розвитку творчості та ініціативи. Наприклад, дитина отримує завдання відгородити парканом чотири будинки так, щоб один з них, найбільший, був відмежований від інших. Дитина розуміє, що вона не має права переставляти будинки з місця на місце. Для дитини таке розміщення будинків постає як чітка умова, якій повинен відповідати майбутній парканчик.

До конструювання за задумом дитину збуджує ігрова діяльність. Конструювання для гри поєднує дітей. В процесі конструювання вони вчаться спільно обговорювати план споруди, приймати спільне рішення, підкоряти свої бажання конструктивним задумам, які підтримує більшість, а також відстоювати свою думку з приводу більш вдалого варіанту конструювання.

Перераховані типи конструювання – це не етапи, які послідовно замінюють одне одного. Вони перемежовуються залежно від задач і ситуацій і кожний розвиває в дитині специфічні здібності.

Окремо слід назвати аплікацію та ліплення. Їхнє психологічне значення є схожим зі значенням зображувальної та конструктивної діяльності. У дітей розвивається здатність уявити собі, що повинно бути зроблено, тобто потреба до планування діяльності.

2. Навчальна і трудова діяльність в розвинутих формах складаються за межами дошкільного віку. Навчальна діяльність є провідною у дітей шкільного віку, праця – основний вид діяльності дорослих.

Підготовка дітей дошкільного віку до систематичного навчання і праці відбувається головним чином в грі та в продуктивних видах діяльності. Першочергово діти керуються інтересом до самого процесу дії, бажанням бути схожим на дорослих, отримати схвалення з боку дорослого.

Основною особливістю навчальної діяльності є те, що її мета – засвоєння нових знань, умінь та навичок, а не отримання зовнішнього результату.

Якщо дитина малює, захоплюючись процесом малювання або, прагнучи отримати гарний малюнок, вона зайнята грою або продуктивною діяльністю. Але, коли на занятті з малювання, вона ставить перед собою особливу мету – навчитися малювати краще, ніж раніше, дії дитини набувають навчального характеру.

Оволодіння елементами навчальної діяльності включає формування пізнавальних інтересів і вироблення вміння навчатися. Пізнавальні інтереси дитини виражаються в її допитливості (інтерес до всього нового).

Стійкі та розчленовані інтереси створюють у дитини бажання навчитися, постійно отримувати нові знання.

В молодшому і середньому дошкільному віці діти, як правило, приймають в тому випадку, якщо отримані при цьому знання та навички можуть бути відразу використані в грі, малюванні або в іншій приваблюючій їх діяльності.

Спостереження показують, що протягом всього дошкільного дитинства дидактична гра є більш ефективним засобом засвоєння знань, ніж форма прямих навчальних завдань.

Оцінка, яку дає дорослий роботі дітей, сприяє тому, що дитина сама починає контролювати свої дії, оцінювати свої знання та навички. У дітей починають закладатися навички самоконтролю і самооцінки виконання навчальних завдань, що є важливим кроком в ході оволодіння навчальною діяльністю, яка завершується в період шкільного навчання.

Трудова діяльність спрямована на створення суспільно корисних продуктів – матеріальних і духовних цінностей, необхідних людству.

Початкове знайомство дітей з виробничою працею відбувається не при виконанні ними трудових доручень, а при спостереженні за працею дорослих, через розповіді, розгляд малюнків. Діти відтворюють трудові дії та взаємовідносини дорослих в іграх.

В продуктивних видах діяльності дошкільники вчаться виконувати дії, спрямовані на отримання певного результату, оволодівають вмінням ставити перед собою певну мету. Виконання навчальних завдань сприяє виробленню у дітей уміння діяти у відповідності з системою обов‘язкових вимог, контролювати і оцінювати свою роботу. Все це – необхідні компоненти трудових дій, але вони ніби розкидані по різних видах діяльності.

Види трудових завдань, які дають дітям в умовах дитячого садка, досить різноманітні. Це виконання різноманітних доручень дорослих, обов‘язки чергового, догляд за кімнатними рослинами і тваринами, робота на ділянці дитячого садка, виготовлення поробок з картону та паперу.

Особливе значення мають форми об‘єднання дітей при спільному виконанні трудових завдань. Так, коли одне завдання розподілене між дітими, вони усвідомлюють спільний характер своїх дій, вчаться розглядати індивідуальні дії як частини загальної справи.

Важливим є те, щоб трудові дії дітей усвідомлювались ними як трудові. Саме це визначає специфіку психічного розвитку і готує дітей до майбутнього життя в якості свідомих членів суспільства.