Увага! 3-Є! Основи природознавства, законспектувати лекцію

Тема: Організація елементарної пошукової діяльності дітей дошкільного віку

                                      План теми

1.     Значення пошуково-дослідної діяльності для розвитку дошкільника.

2.     Особливості організації пошукової діяльності в умовах дошкільного закладу.

1. Пізнавати світ діти починають з перших днів життя, їхні перші здобуті уявлення про нав­колишнє середовище базуються на чуттєвих враженнях. Зростаючи, малюки дізнаються біль­ше про довкілля з розповідей дорослих, малюнків і картин, однак найкраще джерело — це власні спостереження, обстеження на дотик, смак, нюх, слух, підкріплені практичними діями з об'єктами природи та експериментами. Експериментально-дослідницька діяльність дітей сприяє розвитку в них логічного мислення, уваги, спостережливості, вміння робити висновки, а також творчих здібностей та пізнавального інтересу.

Діти є природженими дослідниками, які активно шукають і збирають інформацію про довкілля. Малюки намагаються зрозуміти світ, обстежуючи його не лише візуально, а й на дотик, смак, слух, нюх, тоб­то залучаючи всі органи чуттів. Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що діти дошкільного віку мо­жуть розуміти причини деяких простих явищ на основі власних логічних міркувань у тому випадку, якщо спи­раються на спостереження або практичну діяльність. Під час дослідницької діяльності у дітей форму­ються елементарні навички пошукової роботи, посилюється інтерес до явищ живої і неживої природи, активізується інтелектуальний розвиток. А винаго­родою за допитливість та роботу над поставленим завданням для малюків є їхні самостійні "відкриття" у світі природи. Адже під час досліду дитина сама розв'язує пізнавальне завдання за допомогою на­явних у неї знань, умінь і навичок, обираючи опти­мальний спосіб, і в результаті отримує задоволення, як і дорослий дослідник-першовідкривач. Самостій­но здобуте знання, підкріплене емоційним відгуком, залишається в пам'яті малюка надовго й формує підґрунтя для нової розумової, творчої, пошуково-дослідницької діяльності.

2.Елементарна пошукова діяльність як форма ознайомлення дітей з природою забезпечує найбільш високу ступінь активності і самостійності дітей. Вона дозволяє сформувати у дітей уявлення про явища природи, виявити їх причини і взаємозв'язки.

Структура дослідницької діяльності

1.Постановка проблеми.

2.Пошук шляхів її розв'язання та побудова гіпотез.

3.     Розв'язання завдання за допомогою практич­них дій.

Структурні компоненти пошуково-дослідницької діяльності

1.Спостереження.

2.Поетапне фіксування результатів дослідного і контрольного матеріалу за допомогою різнома­нітних методів і прийомів.

3.Висновки.

Етапи проведення досліду

1.          Виявлення педагогом знань, уявлень дітей про певне явище чи об'єкт та їхнього інтересу до нього.

2.          Висування дітьми припущень.

3.          Перебіг досліду.

4.          Обговорення результатів.

Пошукова діяльність проводиться за певною схемою. Вона починається з аналізу природного явища і зв'язку з тими питаннями, які виникають у дітей у їх діяльності (ігровій, трудовій та ін.). в результаті формується пізнавальне завдання – як правило проблемне. Воно потребує встановлення причин явищ, зв'язків і відносин між явищами природи. Потім висуваються припущення про причини того або іншого явища або його результати.

Наступним етапом пошукової діяльності є обговорення пропозицій, які висловили діти і вибір способів їх перевірки. Перевірка припущень є важливим етапом пошукової діяльності. Закінчується пошукова діяльність формулюванням висновків.

Для засвоєння обсягу знань, визначеного програмою, необхідна організація активної пізнавальної і практичної діяльності дітей. Формуючи систему знань про природу, вихователь відбирає з програми той зміст знань, який можна засвоїти ме6тодом пошукової діяльності.

Усвідомлення проблемної ситуації закінчується постановкою пізнавального завдання: «Що відбувається і чому так відбувається?» наприклад, під час чергування в куточку природи дути звернули увагу на те, що після вихідних днів у бальзаміна і колеуса листя опустилося, а у кактуса і алое – свіжі. Використовуючи цю ситуацію, вихователь бавить перед дітьми задачу: «Чому так відбулося? Чи всім рослинам потрібна однакова кількість вологи?»

В результаті аналізу проблемної життєвої ситуації і усвідомлення пізнавальноі задачі під керівництвом вихователя висуваються припущення про можливі причини явищ, які спостерігаються. Жодне висловлювання не повинно залишитись без уваги. Наприклад взимку діти виносять підфарбовану воду на мороз, щоб вийшли кольорові льодові крижинки. Вихователь запитує: «Чому на вулиці взимку вода перетворюється на лід? Чи можна виготовити кольорові крижинки у приміщенні?» Діти роблять різні припущення.

Наступний етап пошукової діяльності – відбір способів перевірки і сама перевірка.

Заключним етапом пошукової діяльності є формулювання висновків на основі аналізу отриманих результатів спостережень, дослідів. До самостійного формулювання висновків дітей спонукає педагог. Він не повинен поспішати робити висновок сам. Необхідно вислухати всі висловлювання дітей, задавати додаткові запитання, як допоможуть їм спрямувати думки.

Перелік матеріалів для проведення дослідів у природі

♦  Скляний   посуд  (склянки,   пробірки,   мензурки, банки).

♦  Пластиковий посуд різний за формою, величи­ною, прозорістю (чашки, лійки, поливалки).

♦  Дрібні матеріали (гвинтики, ґудзики, гайки, па­лички, соломинки тощо).

♦  Прилади (термометри, ваги, годинники, компа­си, лупи).

♦  Ліхтарики, люстерка, сита, ложки, лопатки, маг­ніти, губки.

♦  Фільтри, дощечки, пластини, целофан, наждач­ний папір.

♦  Різноманітні речовини.

Педагог має підтримувати кожну висловлену думку чи припущення, не критикувати і не підганяти юно­го дослідника з висновками, навпаки, за необхідності ставити навідні запитання, дещо підказати, на чомусь зосередити увагу.

У дослідницькій діяльності пошукове завдання розв'язується шляхом виконання практичних дій, що відповідає наочно-дієвому типу мислення дітей до­шкільного віку. У багатьох дослідах результат можна побачити одразу, і це також стимулює пізнавальний інтерес дитини.

Цінність дослідницької діяльності для розвитку дитини в тому, що малюк здобуває знання сам і у певній логічній послідовності, а не отримує їх  у "законсервованій" готовій формі від дорослого. Крім того, під час проведення дослідів у природі, дошкільнята набувають неоціненного емоційного, естетичного досвіду та основ еколого-доцільної поведінки, адже мають змогу відчути красу природи, побачити в ній початок життя листочка, квітки, зро­зуміти, чому змінюється напрямок вітру, вода пере­творюється на лід, куди зникає сонячний зайчик та багато інших таємниць природи.

Зміст дослідів можуть пропонувати як вихователі, так і діти. Головне, щоб вони сприяли розвитку до­шкільнят, були цікавими, відповідали можливостям та інтересам вихованців.

Знання про природні явища, здобуті на заняттях, активізуються, уточнюються, поглиблюються під час пошуково-дослідницької діяльності на прогулянках, у дослідницькому осередку чи в куточку природи. Прак­тично досліджуючи явища природи, дитина зіставляє дійсність з раніше баченим образом, розуміє зміни і причинно-наслідкові зв'язки, яскравіше відчуває кра­су природних явищ.

Доцільно проводити пошуково-дослідницьку діяль­ність дітей щомісяця, опрацьовуючи одну тему про­тягом тижня: узагальнено на тематичному занятті з природи та конкретні явища чи властивості під час роботи в дослідницькому осередку і спостережень з елементами дослідницької діяльності на прогулянках у другій половині дня.

Подаємо зразок плану роботи на рік, а також до­бірку дослідів, які можна провести влітку та восени.

Кому потрібне повітря?

Мета. Збагачувати уявлення дітей про приро­ду. Розширювати уявлення про властивості повітря, його значення для всього живого. Розвивати наочно-образне мислення, мовлення, пам'ять. Виховувати бажання досліджувати, експериментувати, інтерес до навколишнього світу.

Матеріал: рослина у горщику, клейкий папір.

Хід досліду. Вихователь запитує дітей про ознаки повітря та говорить, що, оскільки ми його не бачимо, то без нього можна обійтися. Пропонує перевірити на дослідах. По-перше, закрити рот і ніс на кілька секунд (зробити висновок, що люди не можуть жити без по­вітря: паморочиться в голові, виникає слабість тощо). По-друге, заклеїти один з листочків кімнатної рослини клейким папером, через кілька днів перевірити (зро­бити висновок, що рослинам для життя також потріб­не повітря: листочок почав хворіти, зів'яв, посвітлів).

Висновок. Повітря потрібне всім живим організмам.

Чи є у ґрунті повітря?

Мета. Формувати вміння дітей робити висновки на основі спостережень та дослідів. Ознайомлю­вати з властивостями ґрунту, зокрема насиченістю повітрям, яке черпають з нього рослини через ко­рені. Розвивати спостережливість, уважність, логіч­не мислення. Виховувати дбайливе ставлення до довкілля, інтерес до дослідницької діяльності, еко­логічно доцільну поведінку.

Матеріал: склянки з водою, грудочки землі.

Хід досліду. Вихователь пропонує кожній дитині взяти грудочку землі, розглянути її, обстежити на дотик, визначити її ознаки (суха, темного кольору, розсипається). Вихователь ставить дітям пошуко­ве завдання: дізнатися, чи є в ґрунті повітря. Для розв'язання поставленого завдання діти опускають грудочку землі у прозору склянку з водою, спо­стерігають, як з'являються і піднімаються буль­башки, роблять висновок. Педагог спонукає дітей пояснювати, навіщо у ґрунті потрібне повітря (для росту рослин, які черпають його, як і воду, за допо­могою коренів). Діти з педагогом доходять висно­вку, якщо ґрунт твердий, то повітря в ньому мало і кореням майже нічим дихати, тож треба рятува­ти рослину від загибелі: розпушити землю, тобто зробити "сухий полив". Крім того, воно потрібне й іншим живим організмам — тваринам, що живуть у землі. На ділянці діти перевіряють, чи ґрунт не су­хий, за необхідності розпушують.

Висновок. У ґрунті є повітря, воно потрібне для росту і розвитку рослин, а також існування тварин, які живуть у землі.

Яку воду "п'ють" рослини?

Мета. Формувати вміння дітей робити висновки на основі спостережень та дослідів. Формувати уяв­лення про залежність стану рослин від якості води, спонукати проводити паралель такої ж залежності й стану здоров'я людини. Розвивати спостережливість, увагу, пам'ять, мислення, пояснювальне мовлення. Виховувати любов до природи, дбайливе ставлення до довкілля, інтерес до дослідницької діяльності.

Матеріал: три однакові живці будь-якої кімнатної рослини, 3 склянки з водою з водопровідного крана (одна — з тільки-но набраною з-під крана, друга — з відстояною, третя — з кип'яченою).

Хід досліду. Перед проведенням досліду ви­хователь запитує дітей, яку воду можна пити, а яку ні, чому; просить дітей висловити свої припущен­ня щодо того, яка вода корисніша для рослин. Для перевірки своїх припущень діти проводять дослід: поміщають три однакові живці будь-якої кімнат­ної рослини з швидкою вегетацією у три склянки з водою (одну — з тільки-но набраною з-під кра­на, другу — з відстояною, третю — з кип'яченою). Через кілька днів розглядають живці, роблять вис­новок, що у найкращому стані перебуває рослина у другій склянці, має маленький корінець і готова до висаджування у ґрунт, а в найгіршому — рослина у третій склянці (не помітно жодних змін). Вихователь пропонує дітям самостійно пояснити результат дослі­ду, пояснює, що краще поливати відстояною водою, аби з неї випарувався хлор, і температура води стала такою, як і кімнатна. Педагог спонукає дітей негайно вжити заходів для порятунку рослин.

Висновок. Рослини варто поливати відстояною водою, в якій є речовини, потрібні для їхнього росту і розвитку, й немає хлору. Кип'ячена вода непоживна через те, що під час нагрівання й кип'ятіння корисні речовини зникають.

Фільтрування води

Мета. Заохочувати дітей робити висновки про об'єкти і явища довкілля на основі спостережень та дослідів. Розширювати уявлення дітей про ознаки води (брудна, каламутна, очищена). Формувати уяв­лення про те, що воду можна очистити за допомогою фільтрів. Виховувати позитивне ставлення до приро­ди, інтерес до дослідницької діяльності.

Матеріал: по три пробірки або склянки на кожну дитину, паперові серветки, пісок, вугілля, вода (з кра­на, калюжі, дощова), збільшувальне скло.

Хід досліду. Діти роблять припущення щодо чис­тоти води і можливостей її очищення. Для перевірки своїх припущень наповнюють водою прозорі пробірки або склянки: першу — водою з водопровідного крана, другу — водою з калюжі, третю — дощовою водою. Спершу розглядають воду в кожній пробірці через збільшуване скло, роблять висновки. Воду з другої та третьої пробірки очищують за допомогою фільтрів з піску, вугілля чи через паперову серветку, знову роз­глядають воду і фільтр, роблять висновки.

Висновок. Дощова вода та вода з калюжі — за­бруднена і потребує очищення, найкраще очищає фільтр із паперової серветки.

Виготовлення крапель з алое

Мета. Закріплювати вміння дітей робити виснов­ки на основі спостережень та дослідів. Спонукати до дослідницької діяльності. Розширювати уявлення про цілющі властивості алое. Розвивати логічне мислен­ня, зв'язне мовлення, увагу, пам'ять, спостережли­вість. Виховувати любов до природи.

Матеріал: листя алое, марля, склянки з кип'яченою водою, піпетки, посудини для соку, пробірки.

Хід досліду. Перед початком досліду діти при­гадують цілющі властивості алое, зокрема, що його сік лікує нежить. Педагог пропонує дітям стати на деякий час фармацевтами і приготувати лікувальні краплі з алое. Для цього діти спершу мають вибрати потрібні листочки — не світлі молоді, а більш зрілі, кінчики яких вже трохи засохли. Вихователь їх зрізує і подрібнює, діти вкладають у марлю і вичавлюють сік у посудину. Потім за допомогою піпетки крапають у пробірку 5 крапель соку алое і 5 крапель кип'яченої води, збовтують. Вихователь нагадує, що сік потрібно розводити водою, щоб не обпекти носика.

Висновок. Сік алое, розведений з кип'яченою во­дою, допомагає лікувати нежить.