Увага! 3-Є! Дитяча психологія, законспектувати лекцію!

Тема:  Розвиток мотивів поведінки і формування самосвідомості в дошкільному віці.

1. Загальна характеристика мотивів поведінки дошкільника.

2. Супідрядність мотивів та їх усвідомленість.

3. Розвиток самосвідомості і самооцінки у дітей дошкільного віку.

1. Мотиви поведінки дитини істотно змінюються протягом дошкільного дитинства. Молодший дошкільник більшою частиною діє під впливом раптових бажань і почуттів, а вчинки старшого дошкільника стають більш усвідомленим – у багатьох випадках він може досить розумно пояснити, чому вчинив так, а не інакше.

Види мотивів, які є типовими для дошкільників.

Види мотивів	Характерні особливості мотивів
Мотиви, пов‘язані з інтересом до світу дорослих	Бажання бути схожим на дорослого, прагнення діяти як він. Часто використовується як засіб домогтися від дитини тієї чи іншої вимоги («Великі не плачуть»).
Ігрові мотиви	Пов‘язані з інтересом до самого процесу гри. Ці мотиви з‘являються в ході гри і переплітаються в ній з прагненням діяти як дорослий.
Мотиви встановлення і збереження позитивних взаємовідносин з дорослими та іншими дітьми	Бажання заслужити ласку, схвалення дорослих  є одним з основних важелів її поведінки. Важливою є позитивна оцінка однолітків.
Мотиви самолюбства, самоствердження	Дитина починає претендувати на те, щоб її поважали, слухались, звертали увагу. Один з проявів самоствердження – виконання головних ролей в іграх, приписування собі всіх відомих позитивних якостей.
Пізнавальні мотиви	Діти задають дорослим багато запитань. Але не завжди це є показником допитливості. Діти 3-4 років задають запитання, щоб привернути увагу дорослого; пізніше під впливом дорослого дитина більше цікавиться оточуючим, прагне пізнати нове.
Змагальні мотиви	На основі прагнення до самоствердження виникає нова форма мотивів – бажання виграти, бути першим; діти порівнюють свої успіхи, гостро переживають неуспіхи.
Моральні мотиви	В старшому дошкільному віці діти усвідомлюють моральні норми, розуміють їх загальнообов‘язковість
Суспільні мотиви	Бажання зробити щось для інших людей, принести їм користь

2. Зміни в мотивах поведінки протягом дошкільного дитинства полягають не тільки в тому, що змінюється їхній зміст, з‘являються нові види мотивів. Між різними мотивами складається супідрядність, ієрархія мотивів: одні з них набувають більш важливе значення для дитини, ніж інші.

Супідрядність мотивів є найважливішим новоутворенням в розвитку особистості дитини. Якщо головними мотивами поведінки стають суспільні мотиви, дотримання моральних норм, дитина в більшості випадків буде діяти під їхнім впливом. Звичайно, що після того, як виникла супідрядність мотивів, дитина не обов‘язково у всіх випадках керується одним і тими самими суспільно значущими мотивами. В поведінці будь – якої дитини виявляється безліч всіляких мотивів. Але супідрядність призводить до того, що ці різноманітні мотиви втрачають рівноправ‘я, вибудовуються в систему. Дитина може відмовитись від привабливої гри заради більш важливого для неї (можливо, нецікавого) заняття.

3. Однією з сторін розвитку мотивів поведінки в дошкільному віці є зростання їхньої усвідомленості. Дитина починає аналізувати збуджуючі сили і наслідки своїх вчинків. Це стає можливим у зв‘язку з тим, що у дошкільника розвивається самосвідомість -  розуміння того, що він собою являє, якими якостями володіє, як ставляться до нього оточуючі і чим викликається це ставлення. Найяскравіше самосвідомість проявляється в самооцінці, тобто в тому, як дитина оцінює свої досягнення і невдачі, свої якості та можливості.

Передумовою розвитку самосвідомості є відокремлення себе від інших людей, яке відбувається в кінці раннього дитинства.

Для того, щоб навчитися правильно оцінювати себе, дитина повинна спочатку навчитися оцінювати інших людей. Оцінюючи однолітка, дитина просто повторює думки, висловлені про нього дорослими. Те саме відбувається і при самооцінці. («Я гарний, тому що мама так говорить»).

Самостійна оцінка дитиною інших людей, персонажів казок, їхніх вчинків першочергово залежить від її ставлення до цих людей, героїв. Але поступово оцінка вчинків і якостей персонажів відокремлюються від загального ставлення до них, починає вибудовуватися на розумінні ситуації і того значення, яке мають ці вчинки і якості.

Порівнюючи себе з іншими дитина навчається до старшого дошкільного віку, і це є основою правильної самооцінки.

Старші дошкільники в основному правильно усвідомлюють свої переваги і недоліки. В цьому віці дитина може брехати собі на користь, заздрити і, усвідомлюючи заздрість як недолік, приховувати її від оточуючих.

В старшому дошкільному віці зростає і поглиблюється інтерес дитини до себе в часі (минулому, теперішньому, майбутньому). Тепер дитина звертається до дорослого за  розповідями про себе в минулому, пригадує про себе сама. Про себе в минулому він говорить об‘єктивніше (адже це було, коли вона була маленькою), що дозволяє їй висловити і критичні зауваження. Про себе в майбутньому думає з надією (бути гарним, добрим, сильним, любити маму, зробити все, щоб на землі був мир, всі були здорові та щасливі).

Дитина, яка нормально розвивається, сповнена гарних намірів, що дає їй підстави позитивної самооцінки в майбутньому і підтримує прагнення бути гарною по відношенню до оточуючих людей вже сьогодні.