Основи природознавства, 2-Є, лекція 2

Клас Ракоподібні

1. Загальна характеристика. Цей клас об'єднує тварин, що живуть переважно у воді. Тіло ракоподібних поділяється на головогрудь і черевце. Органи дихан­ня — зябра. У всіх ракоподібних дві пари вусиків на голові, що відрізняє їх від інших членистоногих. Ракоподібні розвиваються з яєць, причому більшість самок виношує їх на своєму тілі до ви­луплення личинок.

2. Дафнії, циклопи, річкові раки. До найдрібніших ракоподібних, з якими зустрічаються до­шкільники, належать дафнії і циклопи, що населяють ставки та озера і часто як сухий корм використовуються для годування акваріумних рибок.

Дафнії мають напівпрозоре тіло. Пересуваються ці рачки різ­кими поштовхами, за що їх називають водяними блохами. Жив­ляться дафнії, відціжуючи з води дрібні органічні частинки. Вліт­ку, коли їжі багато, дафнії розмножуються без запліднення і по­роджують тільки самок. Коли їжі стає менше, з яєць виходять самці і самки. Осіннє покоління дафній відкладає у вивідкову камеру запліднені зимові яйця, захищені щільною оболонкою, здатні переносити холод і висихання.

Дафнії утворюють інколи такі скупчення, що їх можна бачити з берега у формі невеликої хмарки червонуватого кольору.

Циклопи названі так через темне непарне око. Тіло у них роз­межоване на головогруди і черевце. В основному спосіб життя їх подібний до дафній.

До вищих ракоподібних належать річкові раки, раки-самітники, креветки, краби, а також стоноги звичайні, водяні ослики.

Річкові раки зустрічаються в річках і озерах з мулистим дном і урвистими берегами. Тут під камінням, під корчами раки клеш­нями виривають нірки і вдень ховаються в них. З темнотою вони стають більш рухливими і виходять добувати собі корм.

Роздивляючись з дітьми річкового рака, слід звернути увагу на те, що тіло його вкрите панцирем, який має захисне бруднува­то-буре забарвлення. У пошуках їжі рак повільно повзає по дну, рухаючи своїми довгими вусами. Пересувається він за допомогою чотирьох пар ходильних ніг, а свої довгі кінцівки, озброєні клеш­нями, тримає напоготові у піднятому положенні і хапає ними здо­бич, яка підвертається по дорозі. В разі небезпеки рак повзе на­зад, відштовхуючись клешнями, різкими рухами підганяє під себе членисте черевце і завдяки цьому пливе також у зворотному на­прямку.

Живляться раки різноманітною їжею. Вони полюють за дріб­ними тваринами, яких можуть захопити клешнями, поїдають мерт­вих тварин, запах яких чують здалеку. Живляться раки також і рослинною їжею — водоростями, пагонами очерету. Зимують вони у норах, у найглибших місцях.

Цікаво відбувається парування раків. Самець відкладає на че­ревце самки сперматофори, захищені водонепрониклою оболонкою. Під час відкладання самкою яєць відбувається запліднення, і яйця прикріплюються до коротких черевних ніжок самки. Ворушачи ніжками, самки підганяють до яєць свіжу воду, необхідну для ди­хання зародків. На початку літа з яєць вилуплюються маленькі рачки, подібні до своїх батьків. Вони прикріплюються клешнями до тих же черевних ніжок матері, яка ще довго носить їх під сво­їм захистом.

У перші роки життя рак часто линяє і швидко росте. З п'яти­річного віку він линяє один раз на рік. трачати більше пального. Яйцями і личинками морських жолудів живляться різні риби.

До вищих ракоподібних належать річкові раки, раки-самітни-ки, креветки, краби, а також стоноги звичайні, водяні ослики.

Річкові раки зустрічаються в річках і озерах з мулистим дном і урвистими берегами. Тут під камінням, під корчами раки клеш­нями виривають нірки і вдень ховаються в них. З темнотою вони стають більш рухливими і виходять добувати собі корм.

Роздивляючись з дітьми річкового рака, слід звернути увагу на те, що тіло його вкрите панцирем, який має захисне бруднува­то-буре забарвлення. У пошуках їжі рак повільно повзає по дну, рухаючи своїми довгими вусами. Пересувається він за допомогою чотирьох пар ходильних ніг, а свої довгі кінцівки, озброєні клеш­нями, тримає напоготові у піднятому положенні і хапає ними здо­бич, яка підвертається по дорозі. В разі небезпеки рак повзе на­зад, відштовхуючись клешнями, різкими рухами підганяє під себе членисте черевце і завдяки цьому пливе також у зворотному на­прямку.

Живляться раки різноманітною їжею. Вони полюють за дріб­ними тваринами, яких можуть захопити клешнями, поїдають мерт­вих тварин, запах яких чують здалеку. Живляться раки також і рослинною їжею — водоростями, пагонами очерету. Зимують вони у норах, у найглибших місцях.

Цікаво відбувається парування раків. Самець відкладає на че­ревце самки сперматофори, захищені водонепрониклою оболонкою. Під час відкладання самкою яєць відбувається запліднення, і яйця прикріплюються до коротких черевних ніжок самки. Ворушачи ніжками, самки підганяють до яєць свіжу воду, необхідну для ди­хання зародків. На початку літа з яєць вилуплюються маленькі рачки, подібні до своїх батьків. Вони прикріплюються клешнями до тих же черевних ніжок матері, яка ще довго носить їх під сво­їм захистом.

У перші роки життя рак часто линяє і швидко росте. З п'яти­річного віку він линяє один раз на рік. Перші 2—3 дні після линь­ки покрив тіла у рака м'який, і беззахисний рак перебуває весь час у нірці. Дуже скоро він твердіє за рахунок запасів солей каль­цію у тілі рака. Живуть раки 15—20 років і можуть досягати 20— 25 см завдовжки.

Розповідаючи дітям про значення річкових раків для людей і природи, слід наголосити на тому, що їх м'ясо дуже смачне, вони є санітарами водойм.

 Перші 2—3 дні після линь­ки покрив тіла у рака м'який, і беззахисний рак перебуває весь час у нірці. Дуже скоро він твердіє за рахунок запасів солей каль­цію у тілі рака. Живуть раки 15—20 років і можуть досягати 20— 25 см завдовжки.

Розповідаючи дітям про значення річкових раків для людей і природи, слід наголосити на тому, що їх м'ясо дуже смачне, вони є санітарами водойм.

Мокриці. Знайти їх можна в сирих місцях у саду під камінням, у темних сирих кутках приміщення. Слід звернути увагу дітей, що зверху вона одягнена наче членистим панцирем, який прикриває не тільки спину, але й спускається по боках. Перебуваючи постійно у сирих місцях, мокриці живляться там різноманітними рослинами, пліснявою. Мокриці приносять деяку шкоду рослинам, однак продукти їх обміну сприяють поліпшенню ґрунту.

Основи природознавства, 2-Є курс, лекція 1

Надклас Риби

1. Загальна характеристика. З представниками цього надкласу дошкільники зустрічаються щоденно в груповій кімнаті, оскільки вони є постійними мешкан­цями акваріума в кутку живої природи, Риби — давні мешканці водного середовища. Вони населяють прісні і солоні водойми.

Розглядаючи з дітьми будову тіла риб, слід показати, що вона має обтічну форму, тіло сплющене з боків, що дає можливість легко розрізати воду, яка є більш щільним середовищем, ніж по­вітря.

Придивляючись до рухів тіла риби у воді, слід наголосити ді­тям, що риба швидко мчить уперед, рухаючи вправо і вліво хвос­том, який закінчується широким хвостовим плавцем. У цьому русі бере участь і тулуб риби, але в основному воно здійснюється хвос­товим відділом тіла. Спостерігаючи за роботою парних плавців, доцільно звернути увагу на те, що риба гребе ними тільки при самому повільному переміщенні. В основному ж вони виконують функцію рулів і рівноваги. Непарні плавці також забезпечують сталу рівновагу.

Тіло риб покрито лускою і слизом. Це доцільне пристосування до рухомого способу життя, бо допомагає рибі робити швидкі, гнучкі рухи і зменшує її тертя.

У більшості риб добре розвинутий гнучкий скелет. Це робить більш міцною опорно-рухову систему тіла, захищає внутрішні ор­гани. В цілому форма тіла риб, їхнє забарвлення зумовлені зо­внішнім середовищем і характером руху риб. На прикладі золотих рибок в акваріумі можна показати старшим дошкільникам, що во­ни рухаються повільно, а тому й тіло їхнє не стрімке, а відносно коротке, стиснуте з боків. Розглядаючи зображення щуки, доціль­но звернути увагу на стрілоподібну форму тіла, маскуюче забарв­лення, завдяки чому щука вистежує здобич і з великою швидкістю кидається на необережну жертву, хапаючи її своїми гострими зу­бами.

Органи дихання риб — зябра. Основу зябер становлять зяброві дужки, на яких міститься подвійний ряд довгих ніжних пелюсток, пронизаних капілярами. Цікаво звернути увагу дітей, як риба під­німає і опускає зяброві кришки, відкриває і закриває рот і таким способом викликає течію води через ротову порожнину, глотку до зябрових пелюсток і через зяброві щілини назовні. Вода, що оми­ває зяброві пелюстки, має у собі розчинений кисень. Таким чином здійснюється газообмін в організмі риби.

Велике значення у риб має плавальний міхур. При стисканні міхура, на­повненого сумішшю газів, тіло риби зменшується в обсязі, стає відносно важким і риба опускається на глибину. Якщо ж плаваль­ний міхур, навпаки, розширяється, обсяг тіла риби збільшується, але відносна маса стає меншою, тоді риба піднімається на по­верхню води. Таким чином плавальний міхур допомагає рибам без великих затрат енергії триматися на різних глибинах.

Риби добре роз­різняють запахи не тільки чужих видів, але й різних особин сво­го виду, що дозволяє їм триматися у зграї. Риби добре розріз­няють солодке, солоне, кисле і гірке.

Під час спостереження за рибами дітям можна показати роль органів дотику і зору у житті риб. За допомогою органів дотику, які розташовані на губах, вусиках, плавцях, риби сприймають под­разнення від різноманітних предметів.

Очі у риб пристосовані до того, щоб бачити на близькій відста­ні. А чи чують риби? Органом слуху є внутрішнє вухо — звук сприймається через кістки черепа. Всупереч загальній думці про те, що риби німі, сучасними дослідженнями  доведено, що вони можуть видавати різноманітні звуки, які мають для них сигнальне значення.

Більшість риб роздільностатеві. У хрящових риб найчастіше відбувається внутрішнє запліднення, а у кісткових (за незначним винятком, наприклад, у живородящих акваріумних рибок — гуппі, мечоносців),— зовнішнє: самець запліднює ікру, яку самка вики­дає у воду. З ікри виходять личинки, які перші дні живляться за рахунок жовткового мішка. Поступово у них розвиваються внутріш­ні зябра, личинка перетворюється у малька, вона міцніє, росте. Ріст риби не припиняється і в зрілому віці, тільки під старість він поступово уповільнюється.

2. Характеристика прісноводних риб. До прісноводних риб належать ті, що завжди живуть у прісній воді. Одні з них мешкають у стоячій воді, населяють ставки (ка­рась, короп, лящ), інші населяють річки (форель, стерлядь). Тре­ті можуть жити як у стоячій, так і у проточній воді (окунь, су­дак, щука).

Значення риб у природі і житті людини не можна переоцінити. Одними з найпоширеніших риб в Україні є коропові. З пред­ставниками цього ряду діти зустрічаються за умов дошкільного закладу (з карасями, золотими рибками, в'юнами в акваріумі), а також можуть спостерігати у рибалок під час екскурсій або ці­льових прогулянок на водойму (краснопірок, коропів, лящів то­що).

У поширених коропових наших водойм немає зубів на щелепах. На останній зябровій дузі розташовані глоточні зуби, які допома­гають ковтати здобич, інколи перетирати її. У багатьох біля рота є вусики.

Майже у кожній водоймі трапляються карасі. Розглядаючи ри­бу, вихователь може розповісти, що карасі вкриті сріблястими або золотистими лусочками і дуже гарні. Ці лусочки, а також обтіч­на форма тіла дозволяють йому легко рухатись у воді. Протягом дня карасі порпаються у мулистому дні, розшукуючи дрібних чер­вів і личинок, а ввечері підпливають до мілкого берега і обгриза­ють пагони водних рослин. Якщо ви прийдете сюди ввечері, то можете це навіть почути. Навесні карасі відкладають ікру, з якої виводяться мальки. На зиму карасі зариваються в мул і там за­синають.

Приваблюють дітей і краснопірки — одні з найкрасивіших риб наших водойм. Слід привернути увагу дітей до яскраво-червоних плавців, блискучого золотисто-жовтуватого тіла. Живляться крас­нопірки дрібними безхребетними тваринками і рослинами.

Звичайних в'юнів часто називають піскунами за здатність ви­давати звуки. З чим це пов'язано? У в'юнів виробилася здатність жити у водоймах зі зниженим вмістом кисню у воді завдяки роз­витку додаткового органа повітряного дихання — невеликої части­ни задньої кишки, густо пронизаної кровоносними судинами. Якщо у воді не вистачає кисню, в'юн час від часу піднімається на по­верхню, де ковтає повітря і одночасно випускає через анальний орган повітря. Заковтування повітря супроводжується писком. Під час зниження атмосферного тиску в'юни звичайно з'являютьея бі­ля поверхні води. Зміну тиску атмосфери вони сприймають шкі­рою. Цю зміну поведінки в'юна використовують для передбачення погоди. Отже, в'юн — цікавий мешканець кутка природи.

Представником щуковидних риб є щука звичайна — досить по­ширена в Україні в річках, озерах, ставках. її розміри дуже ва­ріюють. Є екземпляри, що важать 16, а інколи 35 кг. Щука — хижак, активний і спритний. Розглядаючи її з старшими дошкіль­никами під час екскурсії до водойми (часто трапляється в улові у рибалок) чи на картинці, слід звернути увагу, що спина щуки забарвлена у темний колір, боки сірувато-зелені з жовтуватими смугами і плямами, черево білувате з цяточками. Завдяки такому забарвленню щука непомітна серед підводної рослинності як звер­ху, так і з боків. Вона довгий час може перебувати в засідці неру­хомо і здатна робити різкі, великі стрибки над водою. Широка па­ща щуки дає змогу легко хапати здобич. Покажіть дітям зуби щуки. Вони розміщені на щелепах кількома рядами і спрямовані назад, що допомагає утримувати схоплену здобич. Щуки поїдають дріб­них і середнього розміру риб, можуть хапати каченят, гусенят. Щуки  мають промислове значення.  їхнє  м'ясо,  що  має 2—3 % жиру, є дієтичним продуктом. Оскільки у живленні щук перева­жає дрібна і малоцінна риба, щука є необхідним об'єктом раціо­нального рибного господарства.

Значний інтерес у дітей викликає сом — представник сомових. Тіло сома голе, не покрите лускою, біля рота є кілька пар вусиків, які виконують функцію органів дотику. Маса найбільших екзем­плярів сомів може досягати 300 кг, а довжина — 5 м. Величезна паща сома видає в ньому хижака. Дійсно, сом — ненажерливий хижак, що поїдає дрібну рибу, жаб, великих двостулкових мо­люсків. Соми можуть нападати на водоплавних птахів, собак, що перепливають річку.! Вони люблять глибокі місця — омути. Самка сома відкладає ікру в примітивне гніздо на глибині 40—50 см. До виходу личинок гніздо охороняє самець. Соми мають промислове значення — м'ясо їх ніжне, смачне.

Досить поширені в Україні окунеподібні риби, характерними для яких є гострі колючки на плавцях.

При розгляданні окуня слід звернути увагу на його гарне і яскраве забарвлення: темно-зелена спина, зеленувато-жовті боки з темними поперечними смугами, хвостовий, анальний і черевні плавці яскраво-червоного кольору. Найбільші окуні досягають ма­си 2 кг і довжини 40 см. Це хижаки, що живляться різною дріб­ною рибою, а також своєю молоддю (це явище спостерігається і у щук — канібалізм). Окунь є об'єктом любительського лову. У во­доймах ним живляться соми, щуки, судаки. У ставках, де розво­дять цінних промислових риб, окунь є небажаним.

3. Характеристика екзотичних акваріумних риб.

Постійними  мешканцями  кутка  природи  є  акваріумні  риби.

В акваріумі можна утримувати як дрібних представників риб наших прісноводних водойм, так і екзотичних риб — мешканців тропічних водойм, які характеризуються більшою декоративністю забарвлення, форм.

Усіх екзотичних акваріумних риб можна поділити на холодноводних та теплолюбних. До холодноводних належать золо­ті рибки і її різновидності — вуалехвіст, комета, телескоп, шубункін, львиноголівка. До теплолюбних — скаляри, неони, пів­ники, молінезії та ін.

За способом розмноження екзотичні риби поділяються на живородящих та ікрометних. До живородящих відносяться гупі, ме­чоносці, пецилії та молінезії. Решта рибок — ікрометні.

З живородящих риб утримується гупі, яка походить з водойм Південної Америки. Тепер виведені десятки порід цієї риби, які вражають нас кольором, розмірами і формою плавців.

Мечоносець — розповсюджений на півдні Північної Америки. Від вихідної форми шляхом добору виведено червоних, золотистих, тигрових, чорних мечоносців. Самець добре відрізняє­ться від самок мечоподібним виростом хвостового плавця.

Молінезія походить з водойм Центральної і Південної Америки. Особливо ціниться бархатисто-чорна різновидність її. Ця риб­ка потребує багатої на кисень води і різноманітного корму.

Живородящі риби досить плодовиті. Мальки розвиваються в організмі самки, з'являючись на світ приблизно через 30 днів. Новонароджені риби можуть живитися дрібними циклопами і вмі­ють рятуватися від ворогів у заростях рослин.

Серед ікрометних риб у дитячих садках обов'язково повинна утримуватися золота рибка та її різновидності. Вперше вони були виведені у Китаї від карасів. Яскравозабарвлені золоті рибки, шлейфові комети, ніжні вуалехвости — цікаві об'єкти для спосте­режень дошкільників.

Барбус суматранський. Його батьківщина — Таїланд, Суматра. Це теплолюбні гарні золотисто-абрикосові рибки з чо­тирма вугільно-чорними поперечними смугами.

Цікавими для дитячих садків є лабіринтові риби. Ці риби ди­хають не тільки розчиненим у воді киснем, але й атмосферним повітрям, яке вони періодично заковтують ротом, піднімаючись на поверхню води. Найбільш відомі з них, гурамі, півники. Всі вони теплолюбні, температура води в акваріу­мі повинна бути 22—24 °С, а під час нересту — вища. Якщо умови дитячого садка дозволяють утримувати їх, діти можуть спостері­гати цікаві прояви піклування лабіринтових рибок про потомство.

Усі лабіринтові риби — мешканці переважно тропічних водойм Індії, Індонезії, Таїланду, а також Китаю — надзвичайно гарні. Спостерігаючи з дітьми за гурамі перлиновим, слід відзначити, що він наче обсипаний перлами, за що і одержав назву. Не менш виразно забарвлені й інші види, наприклад гурамі мурмуровий.

Скалярія походить з Амазонки. По її сріблястій лусці прохо­дять чотири чорні поперечні смуги, тіло пласке, оригінальні плав­ці, повільні рухи риби завжди надовго привертають увагу до неї.

Соми — цікаві риби, часто з незвичайною зовнішністю. Тримаю­ться переважно дна і можуть бути підселені в акваріум до будь-яких риб. Найбільш поширені представники сомів — крапчастий сом і анциструс.

Крапчастий сом походить з Ла-Плати. Забарвлення його скла­дається з сірих плям із зеленуватим металевим блиском.

Риби місцевих водойм можуть бути як постійними, так і тим­часовими мешканцями кутка природи. В основному добре прижи­ваються в акваріумі представники родини коропових: золотий і срібний карась, краснопірка, верховодка, пічкур, голець, щипавка, в'юн, за якими можна вести цікаві спостереження.

Тематика курсових робіт (2018-2019 н.р.)

Дитяча психологія

1. Розвиток мислення дітей дошкільного віку в процесі ігрової діяльності.

2. Особливості розвитку вольової сфери дітей дошкільного віку в процесі трудової діяльності.

3. Розвиток особистості дитини раннього віку в процесі предметної діяльності.

4. Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку в процесі сюжетно-рольових ігор.

5. Психологічні особливості формування психологічної готовності дітей дошкільного віку до навчання в школі.

6. Розвиток мотивів поведінки дітей дошкільного віку в процесі формування самосвідомості.

Основи природознавства і методики ознайомлення дітей з природою

1. Формування у дітей знань про природу засобом використання літературної спадщини В.О. Сухомлинського.

2. Формування у старших дошкільників знань про природу Космосу в процесі проведення занять з рідної природи.

3. Формування дбайливого ставлення дошкільників до свого здоров'я засобами валеологічної освіти.

4. Розвиток пізнавального інтересу дошкільників в процесі праці в природі.

5. Формування у дітей дошкільного віку природничих знань в процесі використання засобів фіксації знань.

6. Казка як засіб формування екологічних знань у дітей старшого дошкільного віку.

7. Розвиток пізнавальної активності дітей дошкільного віку в процесі спостережень в природі.

8. Організація пошуково-дослідницької діяльності в природі з дошкільнятами як засіб пізнавального розвитку дітей дошкільного віку.

9. Цільові прогулянки та екскурсії як форма організації екологічного виховання дітей дошкільного віку.

10. Особливості ознайомлення дітей дошкільного віку з сезонними змінами в природі в процесі проведення різних форм організації роботи.

11. Вплив бесід на формування у дошкільників реалістичних знань про природу.

12. Народний фольклор як засіб формування у дошкільників позитивного відношення до природи.

Методика розвитку мовлення та навчання елементів грамоти

1. Формування граматичної правильності мовлення дітей дошкільного віку засобом дидактичної гри.

2. Використання українського фольклору як засіб розвитку зв'язного мовлення у дітей дошкільного віку.

3. Виховання звукової культури мови у дітей дошкільного віку засобами дидактичної гри.

4. Розвиток пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку в процесі навчання грамоти.

5. Розвиток словника дітей дошкільного віку в процесі ознайомлення з правилами дорожнього руху.

6. Формування образності мовлення дошкільників в процесі ознайомлення з українською народною казкою.

7. Переказ як метод формування діамонологічної компетенції старших дошкільників.

8. Вплив дидактичних картин на розвиток зв'язного мовлення дітей дошкільного віку.

9. Розвиток словника дітей дошкільного віку в процесі ознайомлення дітей з рідним краєм і Батьківщиною.

10. Особливості розвитку словника дошкільників в процесі  проведення різних форм роботи з розгляду предметів.

11. Розвиток комунікативних умінь дошкільників в процесі ознайомлення дітей з книгою.

12. Використання поетичних творів як засіб розвитку комунікативної компетенції дітей дошкільного віку.

Умови розвитку особистості дошкільника.

1. Вплив дорослого на розвиток особистості дошкільника.

2. Значення спілкування з однолітками для формування особистості дитини.

3. Діяльність і розвиток особистості дитини дошкільного віку.

1. У дошкільному віці відбувається значні зрушення у формуванні особистості дитини. Змінюється її спосіб життя, зміст і форми спілкування з іншими людьми, різко зростають можливості фізичного і психічного розвитку, породжуючи нові потреби, інтереси, а отже, й нові спонукання до дедалі більш різноманітних видів діяльності.

В дошкільному віці ми вперше можемо назвати дитину особистістю, хоча, звісно, особистістю, яка ще не зовсім сформувалась, але здатною для подальшого розвитку і вдосконалення.

Умови розвитку дитини – дошкільника істотно відрізняються від умов попереднього етапу. Центральною вимогою стає дотримання обов‘язкових для всіх правил поведінки в суспільстві і норм суспільної моралі. Дитина включається у спільну діяльність з однолітками, вчиться узгоджувати з ними свої дії, враховувати інтереси і думки товаришів. Протягом всього дошкільного дитинства відбувається зміна і ускладнення діяльності дитини, в зв‘язку з чим збільшуються вимоги не тільки до сприймання, мислення, пам‘яті, але й до вміння організовувати свою  поведінку.

Розвиток особистості дитини включає дві сторони: одна з них полягає в тому, що малюк поступово починає розуміти оточуючий світ і усвідомлює своє місце в ньому, що породжує нові типи мотивів поведінки, під впливом яких дитина здійснює ті чи інші вчинки. Інша сторона – це розвиток почуттів і волі.. Вони забезпечують дієвість цих мотивів, стійкість поведінки.

Основний шлях впливу дорослих на розвиток особистості дітей – організація засвоєння моральних норм, які регулюють поведінку людей в суспільстві. Ці норми засвоюються дитиною перш за все під впливом зразків і правил поведінки. Зразком поведінки для дітей є перш за все самі дорослі – їхні вчинки, взаємостосунки.

Діти дошкільного віку проявляють великий інтерес до зразків поведінки. Так, наприклад, слухаючи розповідь або казку, вони обов‘язково прагнуть з‘ясувати, хто гарний, а хто поганий.

В молодшому дошкільному віці діти засвоюють правила поведінки, пов‘язані з культурно – гігієнічними навичками, з дотриманням режиму дня, правила поводження з іграшками.

В середньому і особливо в старшому дошкільному віці на перший план висувається засвоєння правил взаємостосунків з іншими дітьми – необхідно враховувати точку зору товариша, його інтереси і права.

Протягом дошкільного віку змінюється ступінь усвідомленості, з якою діти починають дотримуватись правил поведінки. Молодші і середні дошкільники звикають виконувати правила, старші – виконують правило свідомо, розуміють їхнє значення.

Велику роль в засвоєнні зразків поведінки і правил поведінки відіграє розвиток у дітей почуття гордості і сорому, які змушують дитину узгоджувати свої вчинки з оцінками і очікуваннями дорослих.

В дошкільному віці зберігається емоційна залежність дитини від дорослого. Дитина потребує безпосередніх проявів любові з боку близьких людей.

2.  Велику роль в розвитку особистості дитини – дошкільника відіграє вплив, який здійснює на нього спілкування з однолітками. Потреба в спілкуванні розвивається на основі на основі спільної діяльності дітей в іграх, під час виконання трудових доручень. Саме в умовах спілкування з однолітками дитина постійно стикається з необхідністю застосовувати на практиці норми поведінки по відношенню до інших людей.

Спілкування і спільна діяльність забезпечують вправляння дітей в правильних вчинках.

Оцінки, які діти дають своїм одноліткам, першочергово є повторенням оцінок вихователя. Але поступово оцінки стають більш змістовними. Позитивно оцінюються діти, які знають багато ігор, захищають слабких, діляться іграшками.

Кожна дитина займає в групі дитячого садка певне положення, яке виражається в тому, як до нього ставляться однолітки. Звичайно виокремлюється 2- 3 дитини, які користуються найбільшою популярністю. Поряд з цими є діти, які зовсім непопулярні серед однолітків – з ними мало спілкуються, їм не хочуть давати іграшки. Ступінь популярності дитини залежить від багатьох причин: її знань, розумового розвитку, особливостей поведінки, зовнішності, фізичної сили і витримки.

Дорослі є для малюка головним джерелом  інформації про себе, вони допомагають дитині усвідомити її власну статеву приналежність. Стереотипи чоловічої і жіночої поведінки входять в психологію дошкільника через безпосереднє спостереження за поведінкою чоловіків і жінок..

В дошкільному віці зароджуються і розвиваються напрями спілкування у хлопчиків  дівчаток, виявляється так звана доброзичлива упередженість до дітей своєї статі: хлопчик частіше обирає хлопчиків, а дівчинка – дівчаток.

3. Важливе значення для розвитку особистості дитини має гра, як провідний вид діяльності. Беручи на себе ролі дорослих, відтворюючи їхню діяльність і взаємостосунки, діти ознайомлюються з доступними для них правилами і мотивами поведінки, якими керуються дорослі в трудовій і суспільній діяльності, в спілкуванні між собою.

Гра захоплює дітей, примушує їх по – справжньому переживати ті почуття, які повинні відчувати зображені ними персонажі, - співчуття за хворих, ніжність до дітей, повага до старших та ін. Однак  не завжди досягнуті в грі успіхи можуть бути перенесені дітьми в їхню повсякденну діяльність.

Розвитку особистості дитини сприяють продуктивні види діяльності, виконання трудових і навчальних завдань.

В цих видах діяльності складається спрямованість особистості на отримання результату, який буде схвалений дорослим та однолітками. Цим результатом може бути малюнок, конструкція, прибрана кімната та ін.

Необхідність досягати гарного результату привчає дитину планувати свої дії, керувати ними, і таким чином, призводить до розвитку волі. Вміння керувати своєю поведінкою. Крім того порівняння своєї діяльності з результатами інших дітей призводить до розвитку самооцінки.

Мотиви, які виникають в діяльності, створюють умови для розвитку загальних  спеціальних здібностей у дитини. Спрямованість на результат діяльності розвиває працездатність – один з основних компонентів будь – якої здібності. Працездатність в більшій мірі забезпечує успіх в діяльності, що схвалюється суспільним визнанням.

Лекція, дитяча психологія, здібності

Тема 18. Індивідуальні особливості розвитку здібностей у дошкільників.

Обдарованість «вундеркіндів».

1. Категорії здібних дітей та основні сфери їх досягнень.

2. Обдарованість. Проблеми обдарованих дітей.

3. Умови розвитку здібностей дітей.

1. В психічному розвитку дітей спостерігаються істотні індивідуальні відмінності, які стосуються перш за все темпу психічного розвитку. Є діти допитливі, розумово активні, які задають багато запитань, а є пасивні, які нічим не цікавляться. У дітей дошкільного віку починають яскраво виявлятися здібності.

Здібності – це такі індивідуально – психологічні особливості дитини, які сприяють успішному виконанню нею тієї чи іншої діяльності.

Оскільки здібності є психологічними особливостями особистості, то і проявляються вони у всіх видах діяльності: в здатності або нездатності до цього виду діяльності:

1) Спілкування – комунікативні здібності;

2) Предметна діяльність – художні здібності;

3) Ігрова діяльність – театральні здібності;

4) Рухова діяльність, мовна, навчальна – загальні здібності.

Будь – яка дитина не з‘являється на світ з готовими здібностями. Вродженими є лише задатки, тобто анатомо – фізіологічні передумови формування здібностей.

Природні особливості, які передаються по спадковості, можуть слугувати задатками тих чи інших здібностей, створювати передумови для їх розвитку. Здібності, як і інші психічні якості, закладаються в процесі життя, під впливом виховання і навчання.

Розрізняють загальні та спеціальні здібності. Загальні – проявляються в навчальній діяльності, спеціальні – це індивідуальні особливості в певній галузі діяльності (музиці, техніці, літературі).

Показники значимості здібностей в процесі їх розвитку:

-         успішне виконання діяльності;

-         темпи, легкість, швидкість засвоєння і просування;

-         оволодіння певним колом знань;

-         час прояву здібностей (ранній їх прояв є одним із симптомів значимості обдарованості).

Обдарованість - високий рівень розвитку здібностей дитини, який стійко проявляється протягом її життя і супроводжується високими досягненнями.

Особливо високий рівень обдарованості позначають поняттями «талант», «геній». Талант і геній різняться перш за все за значимістю та оригінальністю того, що вони здатні відтворити. Талант характеризується здатністю до досягнень високого порядку, яка залишається в межах того, що вже було досягнуто; геніальність передбачає здатність створювати щось принципово нове.

Необхідною передумовою розвитку дитячої обдарованості є надмірна сенситивність (чутливість) кожного вікового етапу. Слід пам‘ятати про рухливий характер вікових передумов і уникати однозначного довготривалого прогнозу стосовно майбутніх здібностей дитини. В повній мірі обдарованою можна вважати дитину, здібності якої не зникають при переході її до нового вікового етапу.

2. Н.С. Лейтес розрізняє три категорії здібних дітей:

1)Діти з раннім підйомом інтелекту (характерним є швидкий темп навчання. Як правило, такі діти до 3 -4 років навчаються читанню, письму. Відмічається нестримне прагнення до розумових занять).

2) Діти з яскравим проявом здібностей до окремих видів діяльності (характеризуються яскравим проявом спеціальних здібностей та звичайним загальним рівнем розвитку інтелекту. Вони схильні до будь – якої галузі мистецтва, науки чи техніки).

3) Діти з потенційними ознаками обдарованості (такі діти не йдуть попереду своїх однолітків за загальним розвитком, але їх відрізняє особлива своєрідність розумової роботи – особлива оригінальність та самостійність суджень).

Обдаровані діти потребують спеціалізованих навчальних програм. Перспективи таких дітей визначаються рівнем їх досягнень і потенційних можливостей в одній або декількох сферах:

1) інтелектуальній;

2) академічних досягненнях;

3) творчості або продуктивності мислення;

4) спілкуванні та лідерстві;

5) художній діяльності;

6) руховій.

1. Інтелектуальна сфера. Дитина відрізняється гостротою мислення, спостережливістю, пам‘яттю, проявляє виражену і різнобічну допитливість, демонструє здібності до практичного застосування знань, знає те, про що ровесники не підозрюють, проявляє виключні здібності до розв‘язання задач.

2. Сфера академічних досягнень. Часто обирає своїм улюбленим заняттям читання, використовує багатий словниковий запас і складність синтаксичної структури. Проявляє інтерес до математики. Демонструє легкість у сприйнятті і запам‘ятовуванні математичних символів (цифр, знаків). Дитина уважна до предметів та явищ, задає запитання про походження та функції предметів, проявляє інтерес до дослідів, користується абстрактними поняттями.

3. Творчість (креативність). Дитина допитлива, з головою занурюється в цікаве заняття, демонструє високий енергетичний рівень, робить все по-своєму, здатна по-різному підійти до проблеми або використання матеріалу.

4. Спілкування і лідерство. Добре пристосовується до нових ситуацій; інші діти обирають її в якості партнера по іграх, заняттях; в оточенні сторонніх людей зберігає впевненість в собі, має тенденцію керувати іграми, легко спілкується з іншими дітьми, в спілкуванні проявляє ініціативу.

5. Сфера художньої діяльності. Зображувальна діяльність: дитина проявляє великий інтерес до візуальної інформації, в деталях запам‘ятовує побачене, багато малює, ліпить. Музика: проявляє інтерес до музичних занять, чутливість до характеру і настрою музики, легко повторює короткі ритмічні фрагменти, впізнає знайомі мелодії по перших звуках, із задоволенням підспівує, визначає висоту нот.

6. Рухлива сфера. Проявляє інтерес до діяльності, яка потребує тонкої і точної моторики, володіє гарною зорово-моторною координацією, полюбляє рух, прекрасно утримує рівновагу під час виконання рухових вправ.

                      Проблеми обдарованих дітей:

- неприязнь до школи часто з‘являється тому, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини;

- обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими цікавляться ровесники; як наслідок – дитина опиняється в ізоляції;

- заглиблення у філософські проблеми: для обдарованих дітей є  характерним замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше, ніж для інших дітей;

- невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком – обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню з дітьми старшого віку; через це їм важко бути лідерами, бо вони поступаються фізичним розвитком;

- прагнення до досконалості – вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного;

- почуття незадоволеності – вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку;

- нереальні завдання, які часто ставлять перед собою, на маючи змоги виконати їх;

- надмірна чутливість, вразливість;

- потреба в уважному ставленні дорослих;

- нетерплячість, зневага у ставленні до дітей, які стоять нижче від них в інтелектуальному розвитку.

3. Для розвитку здібностей дітей необхідно включати їх з раннього віку в доступну для них діяльність. Однак не будь-яка діяльність, в яку включають дитину, автоматично формує і розвиває здібності до неї. Для того, щоб діяльність позитивно впливала на розвиток дитини, вона повинна задовольняти певні умови.

По-перше, діяльність має викликати у дитини сильні та стійкі позитивні емоції, задоволення. По-друге, діяльність повинна бути по можливості творчою. По-третє, важливо організувати діяльність дитини так, щоб вона досягала цілей, завжди дещо завищені від особистих можливостей дитини. До того ж, діяльність повинна формувати у дитини активні риси особистості: самостійність, працелюбність, організованість. Важливо формувати у дошкільників правильне ставлення до своїх успіхів, досягнень і здібностей.

         Рекомендації педагогам у роботі з обдарованими дітьми.

1. Педагог не повинен вихваляти кращого учня. Не слід вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.

2. Вихователю не варто приділяти увагу навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше за інших буде ставати переможцем, що може викликати неприязнь до інших учнів.

3. Педагог не повинен робити з обдарованої дитини «вундеркінда». Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів. Інша крайність – зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей – звичайно, неприпустима.

4. Педагогові слід пам‘ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

       Якості, якими має володіти педагог для роботи з обдарованими дітьми:

1. Бути доброзичливим і чуйним.

2. Розбиратися в психології обдарованих дітей, відчувати їх потреби та інтереси.

3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

4. Мати широке коло інтересів.

5. Бути готовим до виконання різноманітних обов‘язків, пов‘язаних із навчанням обдарованих дітей.

6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.

7. Мати живий і активний характер.

8. Володіти почуттям гумору.

9. Мати творчий, можливо нетрадиційний особистий погляд.

10. Бути цілеспрямованим і наполегливим.

11. Володіти емоційною стабільністю.

12. Уміти переконувати.

13. Мати схильність до самоаналізу.

14. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконалення.

Психологічні задачі до екзамену

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

До білету №1

Проаналізуйте дії вихователя. Який мотив збудив Сергійка і Петрика прохати вихователя розповісти товаришам про їхню гарну роботу?

Шестирічні Сергійко та Петрик часто під час чергування забували годувати птахів. Вихователь звернув увагу на це всіх дітей. Діти були незадоволені поведінкою хлопців.

На наступне чергування хлопчики прийшли рано і ретельно виконали всі необхідні справи. В подальшому вони серйозно ставилися до обов‘язків чергових.

Через деякий час вони сором‘язливо попрохали вихователя: «Ніно Василівно, скажіть всім, що ми гарні хлопці».

До білету №2

         У чому педагогiчний сенс наведеноi рекомендацii?

Галина Василiвна бачить, як дворiчний Петрик б‘є Вiтю. Вона робить 

малюку зауваження: «Не треба битися». Та це не допомогло.

Збагнувши свою помилку, вихователька говорить: «Петрик, візьми

Вiтю за руку i бiжiть, мов два коники. Ось так! Як ви дружно граєтесь!  Які

хорошi дiти!»

 До білету №3

 Дiти старшоi групи грали в гру «Моряки». Андрiю надоїло грати, і він

захотiв вийти з гри.

Вихователь запропонував Андрiєвi спросити дозволу у капітана.

- Пане капiтане, - звернувся Андрiй до товариша в ролі капітана, - дозвольте

мені піти з корабля?

Сашко твердим голосом вiдповiв: «Забороняю!»

Андрiй пiдкорився йому i пiшов з корабля на берег разом з іншими

тiльки тодi, коли корабель повернувся з плавання.

Якi якостi особистостi формуються у дiтей у данiй грi?

До білету №4

Який компонент психологічної готовності до школи не сформований у

Руслана? Яким має бути iндивiдуальний пiдхiд з боку батькiв?

Руслан охоче спiває, добре малює, любить фізкультуру. На час вступу

до школи мiг читати.

Першi два тижнi шкiльних занять минули благополучно. А на третій,

коли при пiдготовцi до урокiв зустрiвся з труднощами, хлопчик засумував.

Вдома без постійної допомоги батькiв не мiг виконувати домашнi завдання.

До білету №5

Чи роздiляєте впевненiсть Лiдiї Олексiївни в тому, що її донька повністю

пiдготовлена до школи? Дайте грунтовну вiдповiдь.

-         Я спокiйна за свою Юлю. Вона вмiє читати, писати, лiчити вона навчилася до ста. Що ж їй ще треба?

До білету №6

Як називаються дії з iграшками Сергiйка i Катрусi? В чому їх вiдмiннiсть? Якою є послiдовнiсть оволодiння дiтьми раннього вiку предметними діями?

Сергiйко (1р. 1 мiс.), граючись рiзними iграшками, дiє приблизно однаково: стукає, тягне, стискає, прокочує їх та iн.

Катруся (2р.1 мiс.), граючись тими самими iграшками, дiє по - iншому: ляльку качає, машинку везе, олiвцем малює та iн.

До білету №7

 Помiчено, що в закритих дитячих закладах, не дивлячись на гарний догляд, дiти першого року життя погано прибавляють у вазi, пiзно починають ходити, багато хворiють i рiзко вiдстають у загальному психiчному розвитку.

Як називається це явище? Вкажiть причини його виникнення. Чи можливе воно в умовах сiмейного виховання?

До білету №8

 Пропонується запис двох iгор дiтей на одну тему. Визначте вiк дiтей, назвiть основнi ознаки, за якими ви визначили вiк дiтей.

1. Гра в «магазин». Наталка йде до магазину. Бере сумку i каже:

«Пiду куплю хлiба, молока, ковбаси ».

2. Гра в «магазин». Грають Сашко, Маша, Сергiй, Катруся, один - касир, один — приймає товар, двоє — розвантажують його. Покупець Нiна. Вона вибирає продукти, платить грошi, складає куплене в сумку.

До білету №9

 Пояснiть висловлювання Оксани. Визначте, скiльки їй рокiв.

- Я один раз хороша, другий раз погана. Часто б‘юся з дiвчатками. Маша краща вiд мене. Добре малюю. Танцюю я поганенько.

До білету №10

 На одному з батькiвських зборiв мама розповiдає про поведiнку дитини вдома.

Олег (2р. 2 мiс.) нi хвилини не сидить на мiсцi: даси йому олiвець та папiр — вiн трохи помалює i кидає пiд стiл, схопить машинку, покатає її i теж кидає. Побiгавши по кiмнатi, вiн тут же лiзе на стiл, потiм на диван i т.д.

Чим пояснити швидку змiну дiй Олега? Що можна порадити мамi?

До білету №11

 Вова (6 рокiв) допомiг маленькiй дiвчинцi  зав‘язати шарфик. Коли його запитали, чи не сестричка вона йому, вiн вiдповiв, що нi. І додав, що вона маленька, а маленьким треба допомагати.

Яке моральне почуття проявилося у Вови?

До білету №12

 Яку форму мовлення використала Валя? Дiти якого дошкiльного вiку можуть справлятися з аналогiчними завданнями? Обгрунтуйте свою вiдповiдь.

У групу привели Павлика, який довго хворiв. Дiти стали в коло, щоб пограти в рухливу гру.

Вiра Якiвна каже: «Валя, розкажи Павлику, як треба грати, якi правила цiєi гри».

Дiвчинка так пояснила змiст i правила гри, що виховательцi не було потреби й поправляти чи доповнювати.

До білету №13

13. Чим пояснити вiдповiдь Валерика?

Валерику (2р. 4 мiс.) запропонували дiстати ведмедика, що лежить на шафi.

Малюк стрибав навколо шафи, намагався викарабкатися на неї, але не здогадався присунути стiлець до шафи.

Батько спробував допомогти синовi:

- Валерик, подумай, як можна дiстати ведмедика?

- Не треба думати, дiставати треба, - вiдповiв син.

До білету №14

 Мама, одягаючи Дмитрика (хлопчиковi 1р. 1 мiс.), каже: «Зараз одягнемо сорочечку. Де сорочечка? Дай її менi. Дай менi колготки. Принеси менi босонiжки» i т.д. Але Дмитрик, хоча i повiльно, але виконує вказiвки мами.

Чи згоднi ви з тим, як чинить мама? Про виховання яких бокiв мови пiклується мама? Як ви думаєте, чи з бажанням буде Дмитрик одягатись?

До білету №15

 Визначте тип темпераменту хлопчика. Складiть докладний план роботи з дитиною.

Гена — вихованець старшоi групи. Рухи його швидкi й безладнi. Нiякої витримки, зосередженостi на заняттях. На прогулянцi часто свариться з хлопчиками, руйнує збудоване ними. Траплялося, що зривав з вiшалки позначки, викидав з шафи одяг. Природно, що дiти ображалися на Гену.

До білету №16

 Проаналiзуйте таке висловлювання матерi: «Менi прикро, що мiй син нi до чого не здатний».

Оцiнiть висловлювання молодоi виховательки: «Алла, ти знову не розв‘язала задачi? Всi її розв‘язали одна ти у мене тупувата».

До білету №17

 Одна мама каже iншiй:

- Як гарно малює ваш Сергiйко. А в мого сина однi каракулi. Скiльки не кажу, щоб малював охайно, вiн кожного разу малює погано.

- А ви пробували його вчити?

- Я часто саджаю Микиту за малювання. Мабуть, у нього немає здiбностей, - засмутилася мама Микити.

Чи права мама Микити? Що можна порадити батькам, якi бажають розвивати зображувальнi вмiння своїх дiтей?

До білету №18

 Пояснiть поведiнку маленької Олi.

В ясла за Олею прийшла бабуся. Сьогоднi вона нiяк не може одягти свою внучку. Дiвчинка плаче, не хоче всунути руки в рукава пальто, скидає чобiтки.

Пiдiйшла Вiра Петрiвна i, звернувшись до Олi сказала: «Оля сама хоче взути чобiтки! Вона сама одягне i пальто. Ану, Олю, покажи бабусi, як ти навчилася робити це сама!»

Оля охоче й досить швидко одягалась i взувалась.

До білету №19

 Батьки часто дивуються вигадливостi дитячого мовлення, називаючи своїх дiтей вундеркiндами.

Коли мама каже Дмитрику: «Не втiкай так далеко!» - Дмитрик вiдповiдає: «Не хвилюйся, мама, я втечу i притечу».

З чим пов‘язане подiбне явище?

До білету №20

 Чи правi тi батьки, якi приходять у вiдчай з найменшого приводу, що, на їхню думку, загрожує дитинi небезпекою? Чи можна знайомити дитину зi складними умовами соцiальної дiйсностi? Дайте психологiчне обґрунтування своїм висловлюванням.

Серед батькiв розповсюджена думка, що дошкiльникiв слiд оберiгати вiд тяжких переживань, пов‘язаних з хворобою близьких, жорстокiстю, несправедливiстю та iншими життєвими труднощами. дитина не повинна переживати почуття страху.

До білету №21

 Мама Наталки (дiвчинцi 4 мiс.) увесь час: i на прогулянцi, i вдома -

говорить i говорить, наспiвує пiсеньки.

Сусiдка каже їй: «Ну що ти з нею говориш, вона все одно нiчого не розумiє!»

Чи вiрно чинить Наталчина мама? Який вплив здiйснює мова дорослого на розвиток психiки дитини?

До білету №22

 Вiдмiтьте особливостi сприймання дiтей даного вiку. Якi якостi

сприймання формував вихователь у дiтей? Проаналiзуйте дії вихователя.

На прогулянцi з дiтьми 4 рокiв вихователь звертає увагу на квiти:

- Хто скаже, як вони називаються?

- Це ромашки.

- Правильно, це ромашки. Iх не можна сплутати з iншими квiтами. Скажiть, чому ми їх легко впiзнаємо? — У ромашки середина жовта. — А якi пелюстки у ромашки? — Вони бiлi, довгi.

До білету №23

 Про яку властивiсть уваги йдеться у наведеному прикладi? Визначте вiк дiтей.

В дитячому садку дiтлахи грали в гру «Хто бiльше?» Протягом однiєї хвилини дiти повиннi були побачити довкола якомога бiльше предметiв певного кольору. Минула хвилина, пролунав сигнал виховательки, i пошуки припинилися.

Переможцями виявилися Ігор, Олег, Валя. Вони встигли побачити за одну хвилину бiльше за всiх.

До білету №24

 Якi з наведених нижче дiй називають «спiввiдносними», а якi

«знаряддєвими»?

Дії дiтей:

А) манiпулювання молотком;

Б) закривання коробки кришкою,

В)складання мотрiйки;

Г) дiї ложкою;

Д) нанизування кiлець пiрамiдки.

Придумайте ще 4— 5 спiввiдносних i знаряддєвих дiй.

До білету №25

 Дайте оцiнку погляду Вовиного батька на виховання за таким описом.

- У мене свiй погляд на виховання. Речi треба називати своїми iменами. Хочу, щоб син тверезо дивився на свiт. Якщо дiти стромляють палички в пiсок i кажуть, що це сад, або кидають вгору листок згорнутого паперу i думають, що запустили справжню ракету, то їм треба довести, що мiж паличками i садом, як мiж листком паперу i ракетою, велика рiзниця.

До білету №26

 Якими мотивами в поведiнцi дiтей керувалась вихователька у своїх дiях?

Вихователька попрохала хлопчикiв поставити машини на мiсце. Однак вони не виконали цiєi вказiвки. Тодi педагог запропонував таку ситуацiю:

«Ви — шофери. А кожний шофер ставить свою машину в гараж». Хлопчики швидко поставили машин на мiсце.

До білету №27

 Мишко (2р. 5 мiс.) у своiй сім‘ї чує багато казок, оповiдань, розмов на рiзнi теми. Мама вважає, що це є необхiдним для його психiчного розвитку.

Миколка (2р. 5 мiс.) у своїй сім‘ї, навпаки, мало чує, але проте багато бачить. Мама постiйно купує йому книжки з картинками. Разом вони розглядають їх, милуючись гарними малюнками.

Що не враховує мама Мишка та Миколки?

До білету №28

 Який основний мотив поведiнки Петрика? Яке його значення? Петрик (3 роки) пiднявся по драбинi, що стояла бiля дерева, нагору i кричить: «Мотлiте, мотлiте, де я !» Мати злякалась, а син радiє.

До білету №29

 Сашко (6 р.) по кiмнатi возив машинку. Вiд рiзкого руху машинка закотилася пiд диван. Хлопчик прийшов на кухню i сказав мамi: «Дай щiтку!» На питання мами, навiщо йому потрiбна щiтка вiдповiв: «Машинка пiд диван закотилася, її треба дiстати».

Який вид мислення с властивий для Сашка? Вiдмiтьте значення даного виду мислення для психiчного розвитку дитини? Якими прийомами користується дорослий, розвиваючи такий вид мислення у дитини?

До білету №30

30. Мама Наталки (дiвчинцi 6 рокiв) каже: «У моїй доньцi є бажання менi допомагати. За яку б роботу я не взялася, вона тут як тут. Але яка вiд неї допомога. Я вiдправляю її гуляти, без неї я швидко пораюся по хазяйству».

Чи права є Наталчина мати? Що їй можна порадити?